Останній крок крізь Шов «лабіринт Лорни» завершено

Це було емоційно. Це було холодно. Але ми це зробили.

Сьогодні я поставив останню крапку в історії Лорни та Макса. Коли я тільки почав писати про дівчину, що шукає свого кота в потойбічному Києві, я навіть не підозрював, куди мене виведе цей сюжет.

Читати «Лабіринт Лорни»

Ця книга стала для мене особливою. Вона про те, що навіть у найтемнішому Лабіринті, де від тебе намагаються відібрати ім’я та пам'ять, єдиною зброєю залишається любов. Справжня, не ілюзорна. Та, що залишає по собі запах старого тютюну на порваній куртці та тепло на кінчиках пальців.

Фінальні розділи вже на сайті. Приготуйтеся: розв'язка під Серцем Лабіринту змусить ваші серця битися частіше. Чи вдалося Лорні повернутися? І яка ціна була сплачена за цей крок у реальність?

Дякую, що пройшли цей шлях разом зі мною. Чекаю на ваші коментарі — мені дуже важливо знати, чи відгукнувся вам цей фінал.

Книгу завершено, але Лабіринт завжди десь поруч. Бережіть свої спогади. ✨?️

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олена Ранцева
29.03.2026, 10:29:35

❤️❤️❤️

avatar
Оксана Павелко
29.03.2026, 10:25:18

☺️❤️✨

Інші блоги
Про неприємний авторський вибір
Сиджу я ось останні дні й думу думаю про вельми неприємний вибір. Я вже розумію, що одного персонажа мені, швидше за все, доведеться вбити (на жаль, їх буде більше ніж один, вибачте, але доля інших не викликає вже питань).
♔"Спадкоємиця"♔ отримала нову обкладинку
Ще у квітні визріла ідея написання роману-фентезі-детективу "Спадкоємиця крізь час". На відміну від інших книг, вона для мене одразу стала особливою, але й суперечливою. Першим питанням була назва, і до початку
Візуал до роману «печать тіні» Розділ 4
ЛИШЕ ОДИН КРОК
Токсична похвала. Смерть ненародженого автора.
Багато хто пише роками, має свій унікальний стиль, тисячі підписників і фірмові прийоми, якими закручує сюжет у таку спіраль, що навіть Галактика Плойка нервово курить осторонь. Поруч із ними свій шлях починають новачки.
Брати такі різні...
— Ніко, куди ти пропала! — гарчить батько в слухавку, коли я нарешті добираюся до телефона. — Вибач, таточко! Трохи перебрала вчора… — Обнагліла ти, донечко! — у тон мені відповідає батько. — Здається,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше