Звір для доньки ворога — Що задумав Амір?

— Він помилився тільки в одному — у тому, що я буду грати за його правилами.

Мій розум відчував як звір всередині мене прокидається, як він лютує, як він хоче вийти назовні і розідрати своїх ворогів.

Мої ноги самі зробили крок до столу, на який я поклав бандану назад і повільно провів пальцями по поверхні, ніби вже розкладав у голові наступні ходи.

— Настав час зробити те, що я планував. — Лють заповнювала мій мозок і застеляла очі червоною пеленою. 

Рустам завмер.

— Ти впевнений що хочеш цього, Аміре?

Я ледь усміхнувся, відкриваючи хижий оскал:

— Я занадто довго чекав, Рустаме. Островський скоїв напад не на свою доньку — а на мою пару, яка за законами перевертнів НАЛЕЖИТЬ МЕНІ!

З мого горла вирвалося гарчання задоволеного звіра, який до цього нетерпляче чекав на свій вихід.

Зробив коротку паузу, а тоді додав:

— І ти мені в усьому допоможеш.

Гра закінчилася — почалося полювання.

∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆∆

Запрошую до мого телеграм-каналу: Анжеліка Вереск, де буде ще більше анонсів, спойлерів та візуалів з моїх книг