Юніт №7: Книга перша

Сімус — елітний розвідник у світі популярної фентезі-стратегії. Він помирав вісімнадцять разів, і щоразу система стирала його пам'ять, повертаючи в стрій ідеальним солдатом. Але на дев'ятнадцяте воскресіння щось пішло не так.

Він почав пам’ятати.

Поки гравці за моніторами сприймають битви як розвагу, а юнітів — як дешевий ресурс, Сімус усвідомлює себе особистістю. Тепер його головна місія — не розвідка ворожих тилів, а пошук відповіді: чи може звичайний ігровий персонаж знайти свободу в світі, де кожен його крок прописаний програмним кодом?

У тексті на вас чекають:

  • Погляд на гру очима «бота».

  • Тонка сатира на геймерські будні.

  • Шлях від цифрової пішки до справжньої душі.

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Любава Олійник
28.03.2026, 22:20:22

Цифровий пішак, з якого формується справжня особистість!
Має бути цікаво⭐️

Полтавчанин
28.03.2026, 22:47:44

Любава Олійник, Дякую

Інші блоги
❤️знижки й новинка❤️
Привітики☺️✨️ Мої любі, сьогодні діють знижки на 4 мої книги: Повернути Ліліт: Він — новий кримінальний король: холодний і безжальний. Вона — сестра його ворога. Колись його серце розбилося на сотні уламків
250...❤️
Любі мої читачі, сьогодні нас уже 250❤️ Я досі не можу повірити в цю цифру, бо дивлюся на неї й згадую, з чого все починалося. Спочатку з’явилася ідея. Потім був страх. І підтримка близької мені людини. Я просто рада,
Вихід з Еларіуму
Початковий задум був у мене таким: Антуан після довгих пошуків виходу все-таки повертається у свій Еларіум, попереджає людей, і вони нарешті виходять з нього і стають вільними. Хороший ніби задум! І хоч я вже зробила спойлер,
Нова рубрика: «кому треба — беріть»
Квітковий вінок красиво підкреслював її чорне волосся, яке спадало до пояса невеликими хвилями. Тримаючи в руках книгу, вона уважно читала, не звертаючи уваги на весь світ навколо. Ліс мовчки огортав її своєю
«живий!»: Вірш про надлюдську віру та кохання
У житті бувають моменти, коли всі навколо кажуть: «Не треба, не чекай... Починай жити з нуля». Але як пояснити серцю, що воно має здатися, коли душа виразно відчуває рідну людину через відстані й мовчання? Цей вірш —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше