Анонімне повідомлення #3

Ми знайомі давно, та тепер мовчимо,
А колись ми були такими близькими.
Розійшлися шляхи, кожен йде по своєму,
І так жаль, що ми стали тепер просто іншими.

Я сумую за сміхом, що був на двох,
За пригодами нашими, за розмовами.
Я був другом для тебе, приховував страх,
І ховався за ввічливими словами.

Ти була не моя, я не смів заважати,
Був лиш тінню позаду і мовчки кохав.
А тепер я так хочу тобі розказати,
Що роками у серці своєму тримав.

Я б робив тебе справді щасливою, чуєш?
Я кохаю тебе, розумієш? Кохаю! Та слова ці — як дим.
Навряд чи ти серцем усе це відчуєш...
Проте це лиш мої мрії та сум.