Саме так називається сьогоднішній розділ, у якому Яні вперше доведеться заміщувати… не героїню, а самого героя)).

І все було б нічого, якби не один маленький нюанс: у них із Ткаченком трохи різні матеріальні можливості 

Тож викручувалась бідолашна як могла.

— Тобі ж треба відвезти контракт, чи не так? — кивнула вона на папку, яку тримала дівчина та з хитрою усмішкою поплескала по багажнику тимчасової заміни крутого байка. — Сідай, поки я не передумала.

 

Очевидно, вирішивши, що вибору в неї немає, Настя натягнула запасний дощовик і слухняно всілася.

 

— Тримайся за мене, — попередила Яна (а насправді просто говорила репліки замість головного героя) і велосипед рушив вперед.

 

Дощ нещадно бив просто в обличчя. Капюшон від дощовика не допомагав і тепер її ідеально укладене зранку волосся стало мокрим і липло до щок, лоба, шиї. Рукам було холодно, а ноги горіли. Ще й машини, які проїжджали мимо могли обляпати водою з калюж, і доводилося добре обдумувати маршрут на кілька метрів вперед.

 

«Добре хоч туш водостійка, — подумала вона, напружено крутячи педалі, аби вчасно встигнути доставити головну героїню до місця призначення».

 

 А це...виявилося досить складно.  

Бо Ткаченко за каноном гасав на байку, об'їжджаючи усі машини, навіть стовпи та людей на тротуарі, а їй це доводилося робити на велосипеді. Хоча перехожі й так шарахалися від них, побачивши рішучий і трохи божевільний погляд Яни, який кричав, що якщо вони не відійдуть в сторону, то по ним просто проїдуться. 

 

Об'їхавши місце з великою аварією, яка сталася через негоду, велосипед зупинився на одному світлофорі. Це була можливість трохи перевести подих перед фінальним ривком.

А ще сьогодні відкривається нова обкладинка)). цього разу вона ідеально передає вайб офісного роману✨️❤️✨️.