Зізнання Всеволода...

Вітаю! 

Роман "Гораль. Не дам тобі піти" — оновлено!

✨✨✨

В ніжних обіймах Гораля старшого мені стає важко дихати. Я не можу чітко сказати, що відчуваю в цю мить. Але я хочу, аби цей чоловік був поруч зі мною завжди. Бо з ним я відчуваю не лише шалений трепет та божевільну реакцію свого тіла, а й дивний спокій, якого я не знала донині. Поруч з ним все стає іншим. І я не можу відмовитися від цих відчуттів.

Шаленію, коли Всеволод цілує мене в маківку та притуляє до своїх грудей.

— Ти ні про що не хвилюйся, моя квіточко. Я залишатимуся поруч і чекатиму, скільки потрібно буде. Бо ти мій всесвіт.

Зажмурюю очі. Тіло тріпоче, серце гуде, і я розумію, що я закохалася у Всеволода. Тепер навіть зрозуміти не можу, коли це трапилося. Але тепер це уже не важливо. Я хочу, аби цей чоловік залишався поруч і справді не дав мені піти. Я хочу бути його всесвітом. І також хочу, аби він став цілим світом для мене.

Книга тут...

Приємних емоцій!