Вітаннячка, мої любі. Сьогодні стартувала довгоочікувана новинка "Демон на мою голову". Хто ще не приєднався до читання, саме маєте таку нагоду. 

Це друга книга циклу "Демони нового світу". Це не продовження. Події у книгах відбуваються майже паралельно: той самий час, але інші проблеми.

– Ох-х-х... – видавлює із себе «об’єкт» мого приземлення.
Добряче я його придавила! Намагаюся піднятися, але м’язи зраджують. Тіло задерев’яніло від тривалого сидіння на дереві. Руки й ноги прострілюють тисячі крижаних голочок, поступово повертаючи їм чутливість. Збираю останні сили і таки трохи підіймаюся.
– Вибачте... я зараз... – хриплю, незграбно борсаючись на чоловікові.
Знаходжу коліном опору і різко підіймаюся.
– Ох-х-х... – знову хрипить бідолаха, і я злякано зиркаю на нього. Він щось зламав чи це я виявилася надто важкою?
– Ой! Це... це була ваша нога? – охоплена панікою, намагаюся відсунутися, але тіло знову підводить, і я вдруге розпластуюся на незнайомцеві.
– Це... була... не нога... – цідить він крізь зуби.
Не нога. Сподіваюся, це не те, про що я подумала? Ой! Схоже, саме те!
Я роблю ще одну відчайдушну спробу підвестися і хапаюся за його сорочку. Рука знову не слухається. Сповзає з його грудей, і тишу порушує тріск тканини.
Ой, лишенько! Я ж йому ще й сорочку порвала!
– Вибачте... – вкотре вибачаюся. Пекло! Я ще ніколи в житті стільки не вибачалася!
– Благаю... просто не рухайся... – гарчить він.

Сподіваюся на вашу підтримку, адже для автора це дуже важливо. А візуали героїв вже є у коротеньких відео у моїх соцмережах. Нагадую ІНСТАГРАМ, ТІКТОК, ФЕЙСБУК та ТЕЛЕГРАМ

Ваша авторка, Надія.