Вітаю!

Запрошую до нового розділу.

Психологічний роман на Букнет! Чи легко пробачити зраду? Чи можна повірити знову?

???

— Квітко, припини нервувати. Я поруч, аби допомогти та підтримати. І практично ні в чому не винен перед тобою. Хіба, що в тому, що справді не наздогнав одразу. Але щиросердечно каюся.

На його слова хмикаю, а тоді тихо з докором фиркаю.

— Пізно каятися, Всеволоде.

— Анно, каятися ніколи не пізно. Єдине, що прикро, що час назад не повернути.

Він тихо видихає. В цьому важкому подиху стільки жалю, але я все одно боюся повірити.

Пильно заглядаю в його очі, в яких стільки впевненості, що мені хочеться повірити, але поки рано. Раптом ловлю себе на думці, що ця вечеря — це не про їжу.

Це щось інше. Щось, що повільно змінює нас обох. Мені подобаються ці зміни. Тільки б ще навчитися довіряти знову. Але це болюча тема. І мені точно поспішати не варто.

Книга тут...

Приємних вражень!