Дорогі читачі та автори! Хочу трішки розповісти про свою нову (хоч і не зовсім) книгу. "Жінки у пошуку маленького щастя 2". Це продовження історії про трьох жінок різних за віком та стасусом. Проте це не завадило їм стати хорошими подругами.  І коли, здавалось, весь світ був проти них, вони ставали неабиякою підтримкою одна одній. Труднощі не полишають їх, та об'єднавшись, вони успішно їх долають. В книзі Ви знайдете жіночу дружбу, нелегку долю молодих матусь, що залишились майже без підтримки та трішки кохання, без якого історія неможлива... Звісно, мої герої вигадані, проте їхніх прототипів неважко зустріти в реальному житті. Перший розділ книги планую кинути вже завтра, а поки що пропоную познайомитись із новою обкладинкою, трішки проди та Жінки у пошуку маленького щастя ( якщо хтось не читав або бажає пригадати цю історію)

Та раптом її погляд зачепився за щось неприємне. Аліна швидко відвела очі, але за кілька секунд знову глянула в той бік. Ні, не щось — хтось. І вони зустрілися поглядами.

Він теж її помітив і впізнав. І якось незручно стало не привітатися.

- Привіт, Назаре, — першою озвалася вона.

- Привіт, Аліно. А ти стала ще красивішою… – З якоюсь тінню смутку в голосі відповів Назар.

І серце в Аліни затремтіло. Вона відчула, як нервує, і розсердилася за це  на себе. За цей час у неї було кілька залицяльників, але чомусь саме зараз, зустрівши Назара, серце зрадливо закалатало.

- Як у тебе справи?

- Чудово! — впевнено відповіла вона, бо саме так усе сьогодні й було.

- О, бачу… А от у мене  – не дуже,  – відказав Назар.

Лише тепер Аліна уважніше придивилася до нього. Він виглядав недоглянутим: неголений, у розстебнутій сорочці, з розкуйовдженим волоссям. Але найбільше її вразив погляд — у ньому вже не було тієї зухвалої впевненості, натомість — порожнеча. Аліна мимоволі здригнулася. Та, зібравшись із силами, запитала:

- Чому?

- Присядь на хвилинку, розповім, — Назар кивнув на стілець навпроти.

Аліна знала, що часу в неї обмаль, що на неї чекає донька. Та чомусь усе ж сіла.

- Ну, розповідай…