Я довго думала, чи варто викладати цей розділ…
Він вийшов дуже відвертим. Можливо, навіть занадто.
Це не про «правильно».
І не про «як треба».
Це про момент, коли ти ще намагаєшся триматися…
але вже програєш сама собі.
Коли розум каже «зупинись»,
а тіло і серце вже зробили свій вибір.
Я писала цей розділ і ловила себе на думці, що це один із найчесніших моментів у книзі. Без прикрас. Без виправдань.
І якщо чесно… я хвилююсь, як ви це сприймете.
? Читайте 9-й розділ тут: "Розбита я"
І скажіть мені:
це слабкість?
чи, можливо, момент, коли людина вперше стає чесною із собою?
❤️ Ви б змогли зупинитися на місці Аліни?