Вибач мені, мій добрий друже, за довгий текст… На короткий не було часу.
Марк Твен.
Саме так. Саме в короткій формі проявляється майстерність автора. Особлива актуально для тих, хто хоче писати сценарії для фільмів.
Стосовно себе - як правило прочитавши одну - дві сторінки можна скласти враження про автора. І дуже часто на цьому зупиняюся. Шкода часу. По кігтю пізнаєш лева -як писали давні римляни.
Для себе як і для всіх початківців рекомендую - тренуй малу форму.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦілком розділяю думки Марка Твена, немає у мене часу на коротку прозу ))) Я тренуюсь одразу з історичних романів на 600к знаків)))
Ріна Март, Правильно. Немає чого витрачати час на дрібниці)
"Ніколи ще істина не опиралася на плече категоричності" - зауважив Ніцше.
Дієз Алго, Ну тут вам важко заперечити - стосовно моєї категоричності. Бо воно так і є. І це,звичайно, моя вада.
Але ймовірність того, що перевантаживши текст спочатку ,автор пізніше зробить цукерку - звичайно є. Але може тоді варто переписати початок ?
А стосовно іншого варіанту - вдалого початку , і невдалого продовження - то таки так ,таке буває. І на самвидаві, то досить часто...
Представляю Вашій увазі роман у 8 діях:
1. Народження героя.
2. Його пригоди в садку.
3. Перший похід до школи.
4. Його пригоди в школі, написання контрольних, екзаменів.
5. Закінчення школи, випуск, п'яна бійка з фізруком.
6. Навчання в коледжі на зварювальника.
7. Зварювальники нікому не потрібні, працює сантехніком.
8. Пенсія.
Можна ще стисліше:
1. Народився.
2 Вмер.
Який із цих варіантів Вам більше подобається?)
Герман Харрінгтон, Ну по факту це не оповідання. А рекламний трюк.
Роман у короткому варіанті — це синопсис. Для мене це вкрай неприємна робота. У малу форму дуже важко закласти багатошаровість, складні підтексти та амбівалентність. В оповіданні неможлива складна трансформація персонажа. Для авторів, котрі мислять сенсами, малі форми — це в’язниця. Хоча іноді туди варто йти. Хоча б заради того, про що Ви написали.
Герман Харрінгтон, Не все так просто. Мала форма тренує не ті навички. Так, ці навички корисні — тут заперечень немає. Втім, мала форма ніколи не навчить тих неочевидних речей, котрі в майбутньому, коли майстер-мініформ береться за роман, виходять на поверхню, де не очікуєш.
Наприклад, з точки зору сценаристики, мала форма не вчить позбуватися у персонажів зайвої функціональності. Якщо автор сам не вивчає предмет, виходить персонаж-функція — герой без бекграунду. Також мала форма ніколи не навчить тримати сюжет і слідкувати за ритмікою на великих об’ємах. Про складніші речі я навіть не кажу.
Я одного разу намагався в якості експерименту написати двошарове невеличке оповідання, яке при першому читанні здавалося сатирою, а при другому — антиутопією. І знаєте що сталося? Мені буквально всім, навіть найрозумнішим читачам, довелося пояснювати, як має працювати цей твір. Можливо, мені таланту не вистачило — це суб’єктивна оцінка. Об’єктивно ж можу стверджувати: у великих формах при закладеній багатошаровості подібного зі мною ніколи не відбувалося.
Якщо цікаво, ось посилання на оповідання:
https://booknet.ua/book/laskavo-prosimo-v-cecerleg-b440322
Підтримую вашу думку, робота з малою формою справді примушую мозок вмикатися на повну
Ну я знову у "суперпозиції"))
Знову щас почнуться розмови про страви та про шаурму)
Скажу так - згоден на 50%
♥️
Герман Харрінгтон, То я так, нагадую просто
В якості тренування то супер)
Олена Ранцева, +
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати