Примітка: цей блог — частина мого шляху як авторки. Тут я чесно розповідаю про своє життя, бо саме з нього народжуються мої історії.

Сьогодні я прокинулась о 9:00, і для мене це майже подвиг після нічних змін. Ранок видався тихим і рідкісно спокійним, тому я одразу відкрила ноутбук і сіла писати книгу. Саме в такі години в мене виходить бути максимально чесною з текстом — без шуму, без ролей, просто я і слова. Іноді мені здається, що я більше живу в цих рядках, ніж у реальності.

Зараз 12:00, я дописую цей блог, паралельно збираюся і думаю про те, що далі день різко змінить свій ритм — попереду ще манікюр, а потім вечір і робота.

Сьогодні моя зміна починається о 19:00, але не в ролі офіціантки. Сьогодні я буду проводити вечір із гостями: розмовляти, слухати їхні історії, підтримувати атмосферу, щоб їм було цікаво і приємно. І хочу одразу уточнити для тих, хто читає мене вперше: це не про жодні стереотипи чи «чутки». Я не надаю жодних подібних послуг — це виключно спілкування, легкий супровід вечора і людська присутність.

Як авторці, мені це навіть ближче, ніж робота в залі. Бо сьогодні я зможу почути набагато більше — не уривки фраз, а цілі історії. Люди вночі стають відвертішими, і іноді відкриваються зовсім неочікувано. Саме з таких моментів народжуються персонажі, діалоги і майбутні сюжети.

Ще один плюс цього вечора — я працюю разом зі своєю найкращою подругою. Вона буде в залі як офіціантка, а я — поруч із гостями, у розмовах і спостереженнях. Мені подобається думка, що ми будемо десь поруч у цій нічній історії, кожна у своїй ролі.

І чесно, мені цікаво, з якими думками я повернуся додому о 5 ранку. Бо такі ночі ніколи не проходять просто так — вони завжди щось залишають після себе. І, можливо, саме сьогодні з’явиться ще одна історія, яку я колись напишу.