Щоб не виникло ніяких підозр, вниз я спускаюсь перша. А хлопців прошу з'явитись хоча б через десять хвилин. Заходжу в їдальню і бачу маму та Василя Григоровича. Це рідкість, коли ми снідаємо усі разом. Зазвичай мама прокидається пізніше, а її наречений їде в офіс ще вдосвіта. За братів мовчу, вони сплять напевно до обіду. Сьогодні виняток, через мене вони ледь не вперше їдуть в університет, як усі чемні студенти.

- Добрий ранок, - весело вітаюсь і сідаю на своє місце, де вже парує гаряча кава. - Дякую, мамо.

Беру чашку і жадібно п'ю. Після бурхливої ночі спрага мучить нестерпно.

- Будь ласка, ось я тобі ще бутербродів зробила, - підсовує до мене тарілку. - З'їж хоч один.

- Добре, - охоче беру бутерброд і надкушую. - Щось я зголодніла.

Смакую так, наче не їла декілька днів.

- У тебе, на диво, сьогодні гарний апетит, - дивується мама, а я завмираю з їжею у руці.

- І не дивно, стільки навчатись, - підбадьорливо промовляє Василь Григорович і схвально мені киває. - Щоб працювала голова, треба багато енергії.

- Виснаженому тілу теж енергія потрібна, - лунає біля дверей голос Давида.

Всі оглядаються на нього, а я ледь не давлюсь хлібом. Сором покриває мої щоки, адже я розумію, до чого він хилить.

- Ти рано встав, - здивовано промовляє його батько. - Це щось новеньке.

- Їду в університет разом з Мірою, - сухо відповідає. Минає стіл, за яким ми всі сидимо, і зупиняється біля кавоварки. Вмикає її, оглядається, дарує мені багатозначний погляд. - Дем'ян теж їде. Він пішов прогріти машину.

- Невже ви вирішили взятись за розум? - шоковано викрикує Василь Григорович. - Це десь треба записати.

- Ми веземо Міру на навчання, а чи самі підемо, ще не вирішили, - сповіщає спокійно і відвертається до кавоварки, бо та вже доробляє напій.

Відчуваю на собі уважний погляд мами, але очей з чашки не підношу. В цю мить я готова провалитись крізь землю. І навіщо він так відверто все говорить? Мені здається, що все можна зрозуміти з його слів. Але наступна репліка Василя Григоровича спростовує мої побоювання.

- Міро, ти гарно впливаєш на моїх хлопців, - схвально каже. - Продовжуй в тому ж дусі.

- Так, так, продовжуй, - підтакує Давид.

https://booknet.ua/reader/zveden-zaboronena-gra-b448114?c=4926310&p=1