Знижка на фіктивні стосунки!

Вітаю, любі читачки і читачі!

Сьогодні діє знижка на мій роман «Наречена з нетрів»! Запрошую скористатися нагодою для покупки за найнижчою ціною!

Уривок:

Рая прицмокнула і задоволено кивнула, скуштувавши шматок сиру брі. Кинула до рота кілька мускатних горішків, повільно пережувала і дістала з кошика яблуко. Покрутила його у руці, але передумала їсти, поклала назад. Натомість піднесла до рота пляшку і ковтнула йогурту. П'ючи, вона задерла голову високо і заплющила очі. Виглядала, наче дівчина з реклами йогурту, тільки більш органічно і невинно.

Невинно. Та ні, якраз геть не невинно. Особливо, коли прийняла пляшку й облизала губи. Її прудкий язичок випурхнув з рота, пройшовся по верхній губі, а тоді по нижній.

— Скільки?

Рая сіпнулася, почувши запитання, різко повернула голову до дверей і видихнула.

— Не почула, як ви зайшли... Що скільки?

— Скільки треба доплатити, щоб переспати з тобою?

— Ви... ви це серйозно? — У неї відняло дар мовлення, але коли здатність говорити повернулася, голос забринів образою і злістю: — Ви що собі думаєте? По-вашому, я якась повія?

Влад стомлено потер очі, відповів:

— Повії я не пропонував би. Ти вже продала свої послуги, от і уточнюю, скільки треба, щоб продала більше.

Вона люто дивилася в його бік, але світла бракувало, щоб могла розгледіти вираз обличчя Владислава. Видихнула, опустила голову і сумно всміхнулася.

— То про вас правду пишуть. Ви справді такий... От що. Не думайте, що якщо я взяла гроші за певні... «послуги», то готова на все. Ще раз таке запропонуєте, і я... я відмовлюсь грати роль вашої дівчини!

Її слова його не дуже переконали, й тим паче не налякали. Влад облишив одвірок, зайшов всередину.

— Досвід показує, що більшість жінок такими словами просто набивають собі ціну. Передумаєш — ти знаєш, де моя спальня.

— Знаєте що, — Рая закрила холодильник, войовничо поставила «руки в боки», — якщо з вами жінки сплять лише за гроші, то проблема не в жінках, а у вас.

На кухні стало темно. Світла, яке лилося з вікна, було достатньо, щоб розгледіти обриси одне одного, але мало, щоб бачити вирази облич. Втім Владислав і без світла здогадувався, як Рая зараз виглядає. Напевне ж копилить губки, дихає часто, вдивляється у темряву.

— Я взагалі не бачу у цьому проблеми, — відповів.

Вона тільки пирхнула. Вирішила, що немає сенсу з ним далі розмовляти, тож просто зірвалася з місця, щоб вийти з кухні.

Але не змогла. Він виставив руку, наче шлагбаум, перехопив її талію. Відчув, як сіпнулося від дотику дівоче тіло, і притримав міцніше, сильніше натис пальцями збоку талії, на те місці, де особливо лоскітно. Чи то від переляку, чи від злості плечі Раї дрібно тремтіли. Майже напевно знав, про що вона думає.

— Пусти, — прошепотіла, але не виривалася.

Певно, відчувала, що сили нерівні. Якщо він не захоче, вона не втече. Влад бачив щось збудливе у цій темряві, у дотиках, навіть в її страху. У тому, як її плече торкалося його плеча, як його сорочка лежала на її вигинах, як похитувалося її волосся від його подиху, коли нахилився до вуха. Збудливе, але й трохи... кумедне. Не поспішав відпускати, лише прошепотів:

— Не бійся, не ґвалтуватиму... Просто повернися і постав йогурт у холодильник.

ЧИТАЙТЕ КНИГУ ТУТ

А також читайте мої книги в процесі:

✨️ «Не край мого серця»

✨️ «Гріши зі мною» тут

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.