Як звучить Цитадель?✨

Привіт, мої незламні!

Сьогодні неділя — день, коли я намагаюся знайти баланс між підготовкою до НМТ та новими сторінками нашої історії. І знаєте, що допомагає мені не з’їхати з глузду від термінів та формул? Музика.

Як мені вдається так швидко писати розділи (буквально в реальному часі!). Секрет у правильному «паливі» для вух. Оскільки я меломан і люблю змішувати жанри, мій плейлист для книги такий же контрастний, як і сам світ «На межі життя».

Що в моїх навушниках, поки я пишу:

  • Холодний електроніку та техно 

  • Темний ембієнт та індастріал 

  • Драматичний інструментал

Запитання до вас: А під яку музику ви читаєте мою книгу (та інші книги)? Чи є у вас пісня, яка асоціюється з Кассандрою або Максимом? Діліться своїми треками в коментарях, мені дуже цікаво почути «голос» вашої уяви!

Зараз я вмикаю на репіт найзагадковіший трек і повертаюся до 9 розділу. Обіцяю, він буде звучати дуже... потужно.

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Olena I
22.03.2026, 20:08:50

Я під шум дощу))))

Показати 2 відповіді
Olena I
22.03.2026, 22:06:36

Анна Руїна, Дякую ♥️♥️♥️♥️ А якщо ще в горах ...))))

Інші блоги
Навіщо героям автор? ♥
…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Дев'ять ХвостІв
У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше