Вітаю, любі мої букнетівці!❤️

Запрошую до оновлення яке уже у ваших книжечках:

​— Аліно! — Бос зупиняє мене за лікоть за кілька кроків від дверей. — Віддай дитя Пабло. Софія буде з хвилини на хвилину.

​Він дивиться в очі проникливо й прямо, не підкоритися не можу — віддаю найдорожче, що маю, крізь біль і силу. Але наказую бути в полі зору: двері скляні. Пабло киває, і я повертаю в кабінет, де виграватиму контракти для свого триклятого боса.

​Опановувати дихання мені не вперше — справляюся за мить. Розправляю плечі і входжу до мислителів усміхненою бізнес-леді...

​Мої вітання сприймаються німою тишею, а стукіт власних підборів відлунює навіть у вухах, що мене аж надто нервує. Його сестра також уже тут. Зізнаюся, не очікувала такої мовчазної уваги від іспанських мільйонерів, адже вчора все було навпаки...

​Намагаюся на цьому не зациклюватися і одразу переходжу до своїх прямих обов'язків: перекладаю мету візиту пана Мурата Кая, зрідка за нагоди вставляючи дотепні жарти. Та, мій жах, вони не змінюють "погоди". Подумки кляну всю нечисть, бо з цими безпристрасними бовдурами я геть не розумію стану справ і обстановки в цілому. Припускаю навіть думку, що вони не розуміють моєї іспанської. Доходить до того, що я перехиляюся через стіл боса і вказую на пункт в умовах контракту пальцем. Але ціпенію, коли рука когось із присутніх лягає мені нижче спини.

О... чорт. Зуби зціплюю не стільки від болю, бо голка таки торкає м'які тканини, а від того, що мене відверто мацають. Не знаю, що у мені ламається, та я знову на межі між криком і тією мовчазною ненавистю на весь цей світ, де гроші, здається, купують не лише мовчання — а й право торкатися без дозволу.

Я повільно випрямляюся, стискаю щелепи й ковтаю отруйний клубок у горлі. Вони дивляться так само спокійно, ніби нічого не сталося. Ніби це — частина угоди.

І в цей момент мене прошиває думка, гостра, як скло:Вони давно навчилися купувати людську гідність і я для них не вийняток.

— En este contrato, lo principal es no confundir el poder con la posesión… para no perder lo que ya tienes. (У цьому контракті головне — не сплутати владу з володінням… щоб не втратити те, що вже маєш.) — Кажу це для всієї чоловічої публіки, втихомирюючи галоп власного серцебиття. Повільно озираюся на боса, який із явним шоком кліпає на мене, і різко розвертаюся до виходу.

"Штучка. ХОЧУ МІЛЬЙОНЕРА!"❣️

Обіймусі)

Сонячного весняного дня!

Ваша Тая)