Вітаю, мої солоденькі!

Я знову зі спойлерами))

— Чого ти хочеш? — запитала я прямо, не відриваючись від заняття. — Які твої умови?

Він не поспішав відповідати. Позаду пролунало шарудіння.

Коли я нарешті витерла руки рушником і озирнулася, він стояв біля світильника. Його волосся, відтінку темної міді, виблискувало в теплому світлі, а бліде обличчя здавалося витесаним із мармуру. Пальцями він стискав сувій — той самий лист Іріс до Маліка, який я мала доставити.

— Я лише вірний слуга корони і просто виконую накази, — спокійно мовив він, розглядаючи печатку на сувої. — І мій наказ — у цілості доставити вас до столиці. Але плани змінюються, коли обставини стають… непередбачуваними.

Він підняв на мене очі.

— Ви справді думаєте, що зможете переконати короля самотужки? — запитав він із тінню іронії. — Герцог Ештон мертвий. Ваша головна козирна карта в перемовинах тепер годує вовків у лісі. У вас більше немає переваги, Алексіс.

— Ближче до суті, — рикнула я, роблячи крок до нього. — Я втомилася від загадок.

— Ми могли б допомогти одне одному, — він повільно простягнув мені сувій, наче провокуючи.

— У чому саме?

— Не все так одразу. І точно не тут, — він наблизився. — Для початку прийміть ванну. І мої вітання.

— Вітання? З чим саме? — я напружилася, чекаючи на черговий удар.

— Ваш супутник ще дихає і буде дихати.

Малькор — майстер маніпуляцій?

Він не просто рятує Рейнхарда, він перетворює його на свого заручника. Що саме він вимагатиме від Алексіс у столиці?

І що чекає на неї в похмурому Гарнагаті?

Розділ вже на сайті!

❤❤❤Дякую за підтримку! ❤❤❤

І запрошую до читання!