Дві знижки на дві книжки!

Доброго дня, мої хороші.

  Сьогодні діють одразу дві знижки на пристрасні і емоційні історії кохання. Не пропустіть.

   "Заради тебе"

Тут переплітається теперішнє з минулим, кохання з ненавистю, ніжність, пристрасть і небезпечні  пригоди.  Роман - простий  хлопець, якому пощастило  поступити на навчання в найкращий університет країни, де навчаються діти володарів цього світу.  Там він  зустрів  її - королеву  університету, пихату і нахабну мажорку якій все дозволено і яку одна частина боїться,  а інша люто ненавидить.  Але що якщо виявиться, що все не таке яким здається? І якщо й сам Роман там опинився невипадково? 

Пристрасно, емоційно, відверто.

Гумор і пригоди.

Простий хлопець і мажорка.

Мафія, розслідування, помста, вбивство.

Хвилювання за головних героїв вам забезпечено.))) 

УРИВОК

Рома підійшов за кілька хвилин. Він злий наче дідько.

- Я ж сказав, що не відвезу тебе. - навіть не дивиться на мене.

- Дуже треба. Я просто хочу дізнатись, коли і де завтра зустрічаємось?

- Я поїду сам.

- Ага. Чорта з два! Я їду з тобою. Ти мені обіцяв. Це між іншим і мене теж стосується. Так що, спершу виконай обіцянку, потім дуйся скільки влізе. - Рома хапає мене за плечі і боляче стискає.

- Якого біса, Соломіє? Ти вирішила зі мною погратись, чи не можеш визначитись? Вдень з ним а вночі зі мною? Яка ж ти погань! -  не можу від нього це слухати. Від кого завгодно, тільки не від Роми. Як же мене все дістало. Очі наповнюються сльозами, він бачить це  і відпускає мене.

- Чорт! - проводить долонею по волоссі а потім різко занурює пальці в моє волосся, притягує до себе і пристрасно цілує. - Що ти зробила зі мною , бестіє? - шепоче в губи. - Мозок через тебе закипає.

- Давай не тут, Рома. - прошу і ми сідаємо в авто. 

 Ми заїхали в якийсь спальний район і кілька хвилин просто сиділи мовчки. А потім я сама перервала цю тишу.

- Сьогодні в універі були журналісти, потрібно було влаштувати виставу наче ми з Платоном досі разом і готуємось до весілля. В батька скоро вибори і це йому потрібно. - Рома знов занурює пальці в моє волосся, мабуть воно йому подобається і цілує в чоло, в ніс, в губи.

- Міє , я мало не збожеволів коли побачив як він тебе цілує. Ти тільки моя, бестіє. Чуєш? Тільки моя! - твоя, Рома -відповідаю подумки та вголос як завжди заперечую.

- Не твоя. - він теж посміхається. Потім переводить погляд на мої губи і посмішка зникає з його обличчя.

- Це батько? Він що, су*а , знов бив тебе. - я вже й забула що під помадою яку вже злизав Рома, досі видно розбиту губу. - Відповідай, Міє! Він знов? - опускаю голову. - Наволоч! - крикнув і обійняв мене. - Маленька, тобі потрібно забиратись звідти. - від його "маленька" стало так приємно, наче реально відчула себе маленькою і тендітною в його обіймах. Навіть плакати захотілось.

- Мені немає куди йти, Рома.  В мене крім тата нікого немає. Кому я потрібна?

- Мені! Мені чорт забирай потрібна. - гладить по спині і ніжно цілує. - Моя хороша дівчинка. Ти тому на навчання кілька днів не ходила? - киваю. - От сволота! Вибач, маленька. Я придурок. - торкається лобом мого чола. Я мав би здогадатись що все не просто так.

- Ти не придурок, Рома. Ти реально зараз єдина людина, якій не байдуже що зі мною. І я дуже сподіваюсь що завтра ми дізнаємось всю правду...

   Якби ж вони тільки знали, куди приведе їх ця правда і яке осине гніздо вони збираються розбурхати... 

 "Наша   Маша або Поверни мені  життя".   Це  мега  емоційна ,  мега  пристрасна   історія  кохання  з  елементами  детективу .  Якщо  ви  її ще  не  читали ,  запрошую ))) 

     Дамір прилетів з іншої країни щоб вбити її, та замість цього, віддав їй своє серце і мало не віддав за  неї своє життя...

Анотація до книги "Наша Маша або Поверни мені життя"

Мене звуть Марія Рудковська, я обожнюю швидкість , екстрим і перегони на байку. Це мабуть в мене від моїх батьків, яких я дуже люблю. Люблю важку музику і ненавиджу сидіти на місці. Моє життя було звичайним і достатньо спокійним, за моїми мірками . До того часу , поки одного дня я не знайшла в своїй сумочці записку:

"Я знаю що Рудковські тобі не рідні. Знаю що з тобою сталось. Я знаю дуже багато...А ти хочеш дізнатись про себе правду, Машо?"


Історія про Машку, доньку Макса і Ані з історії "То хто кого приборкав, крихітко?" П'ята книга циклу "Кохання з присмаком небезпеки".
Книгу можна читати окремо.

#Пошуки правди
#Батьки і діти
#Шалене кохання
#Одержима пристрасть
#Емоційно і відверто
#Протистояння характерів

18+

 УРИВОК :

 - Йоханий  бабай!   Що  ж  так  темно?  Вбитись  можна. - бурчу  собі   під  ніс.  Та  вже  за  мить  зойкаю  і   намагаюсь   відбитись   від   рук   які   вхопили   мене   за  плечі.

     - Чшшш!  - шелестить  над   вухом  . - Не  бійся,   маленька.  - впізнаю  хрипкий   голос  і   чомусь  з  полегшенням  видихаю.  -   Я   сам   боюсь.  -  гмикає .   Кладе   долоні   на  талію  і  підходить  впритул.  Моє  серце   здається  зараз   вискочить.  В   мене  до   нього  було  стільки  запитань ,   та  зараз   все  з  голови   вилетіло.   Все  стало   неважливим.   Він  гучно   вдихає   повітря  і   нахиляється  до  мого   обличчя.  - Як   ти   пахнеш ,  дівчинко ...  З  розуму   мене   зводиш. -  від  його  шепоту   по   тілу   пробігли   мурахи   а   в  животі   не  просто  метелики ,  там   якісь  мутанти   переростки .  Але  це   були  лише   квіточки...  Відчуваю  на   своїх  губах   спочатку   його  дихання  а   потім  чоловік   дуже  повільно   проводить  по  них   кінчиком  свого   язика.   Я   гучно  видихаю   і  тоді  він   накриває   мій   рот  жадібним   і   глибоким   поцілунком.  Незнайомець     гортанно   стогне  наче   хотів   цього  дуже   давно.   А   я   обіймаю  його  за  шию   і   відповідаю  не  менш   пристрасно.  Його   руки  притискають   мене   до  сильного   тіла.  Я  розплавилась,   розтеклась   калюжкою   і  розчинилась.  В   голові  жодної   думки.   Лише   бажання   і  інстинкти...

   - Трясця!  Ти   навіть  смачніша   ніж  я  уявляв.  - шепоче   в   губи   і   навіть   не   думає   відхилятись.   Продовжує   тертись   губами   об   мої   губи .  Повільно   проводить   по   них   язиком ,   ловить   своїми .  Дражнить    і   знов   цілує.   А   я    не   хочу   щоб   він   зупинявся ,  ще   хочу.  Більше   його  хочу.   Божевілля   якесь.  Я  не  бачила   його ,  навіть   імені   не   знаю .   Але   його   близькість   мене   п'янить   сильніше   будь-якого    алкоголю.   Наче   якийсь   гіпноз.  -  Неймовірна .  - знов  шепоче.   

   - Ти   слідкуєш   за   мною? - чіпляюсь   за   єдину   правильну   думку.    

   - Так. - коротко   відповідає.

   - Ти  що  маніяк  якийсь?  - запитую   і   кладу   долоні   на   його   груди   бо   здається   зараз   просто   впаду. 

   - Гірше.  -  знов   хрипить   і   проводить   носом    по   моїй   щоці ,  скроні ,   по  волоссі   і   гучно   втягує  повітря.  А  я   божеволію   від   відчуттів. -   Що  ти  зробила  зі  мною ,  Габі?   Що  мені  тепер   робити?  

   - Цілувати.   - видихаю. - І...  Я...  Маша . -  нахиляю   голову  в   сторону   даючи  йому   доступ   до  шиї   і   він   відразу   опускається   туди.   Проводить   носом ,  потім   язиком   і  я  гучно   видихаю. 

   - Солодка   до   сказу.  - шепоче   і   цілує  плече.  -  Тікай   від  мене. - а  сам   стискає   мою   талію   майже   до  болю  і   втискає   в  себе.

   - Не   хочу... Тікати. -  шепочу. 

   - Ти  пошкодуєш  про  це.   Ми   обоє   пошкодуємо.  Дідько!  -  відштовхує   мене  від   себе  і  швидко   виходить   в  коридор.

   Знов   залишає  мене   без   відповідей.      Та   тепер   я   впевнена ,   що  він   ще   прийде.   Він   постійно   поруч.   Тільки   навіщо?     Що   все   це   означає?    Хто   він   такий    і   чому   ховається   від   мене?     І   головне ,   що   йому   потрібно ?...

Приємного читання і гарного недільного дня!