Бельмондо vs Делон: Друзі та/або суперники.

Бельмондо vs Делон: Друзі та/або суперники. (непотрібне закреслити)

20 березня 1970 року відбулася прем’єра фільму «Борсаліно» — стрічки Жака Дере, у якій вперше по-справжньому зійшлися дві легенди: Жан-Поль Бельмондо та Ален Делон.

Ідея народилася у Делона. Прочитавши книгу Ежена Саккомано «Бандити в Марселі», він вирішив екранізувати історію через власну компанію Adel Productions. Але головне — він давно мріяв зіграти разом із Бельмондо у головних ролях у "справжньому".фільмі. До цього вони вже перетиналися на екрані, але лише епізодично  у другорядних ролях: "Будь красивою та мовчи"(1958), "Знамениті любовні історії" (1961, не було спільних сцен), "Чи горить Париж?" (1966). 

Бельмондо поставився до пропозиції стримано: згода — лише після ознайомлення із повним сценарієм. Режисер Жак Дере разом із публіцистом Жаном Ко та сценаристом й режисером Клодом Соте написали перші тридцять сторінок, які потім відшліфував Жан-Клод Карр’єр. Делон був задоволений. Бельмондо — теж. У березні 1969 року контракт було підписано.

Зі спогадів Жан-Поля Бельмондо:
«Ролі були начебто створені для нас обох. Історія цих двох хлопців, спочатку ворогів, а потім друзів, які змогли піднятися до верхівок марсельського злочинного світу, зачепила мене...»

Зйомки стартували 15 вересня 1969 року під робочою назвою «Carbone et Spirito». Для відтворення Марселя 30-х років команда закуповує старовинні авто, перебудовує вулиці, відтворює атмосферу довоєнного міста.

Але реальність втручається.

Місцевий кримінальний світ починає тиснути на знімальну групу. Причина — у сценарії згадувалася окупація та реальні гангстерські клани Карбон і Спіріто, які співпрацювали з нацистами. Під тиском майже ніхто не хотів брати участь у проєкті, а Дере навіть отримував телефонні дзвінки з погрозами.

Сценарій змінюють. Імена — теж. Зникає тема окупації. З’являється нова назва — «Марсель 1930». Але Делон її відкидає. Його рішення просте й точне: «Борсаліно» — як символ епохи, стиль, капелюх, характер.

На майданчику — свої баталії.

Однією з перших знятих сцен була зустріч і подальша бійка між Капеллою та Сіффреді. Каскадер Іван Шиффр (Yvan Chiffre). Проте режисер Дере незадоволений — вважає постановку надто жорсткою. Знімають по-іншому. Але вже за два дні стає очевидно: сцена «не працює». Шиффр наполягає на перезйомці. Його підтримують і Делон, і Бельмондо. Режисер поступається. Після перегляду нової версії визнає: вони мали рацію.

Попри напруження, атмосфера на зйомках залишається легкою. Між дублями Делон і Бельмондо можуть посперечатися з жандармом на тисячу франків — і змусити того стрибнути у воду в повному обмундируванні. Здавалося, що двоє головних акторів добре ладнали під час зйомок: за словами візажиста та близького друга Бельмондо, Шарлі Кубессеріана, вони були «дружніми суперниками». Зйомки завершилися в листопаді 1969 року.

Фільм мав великий успіх, зібравши понад чотири мільйони глядачів у Франції. Проте сталося й непорозуміння — судова суперечка між Жан-Полем Бельмондо та Аленом Делоном щодо порушення контракту на афіші фільму.

Зі спогадів Жан-Поля Бельмондо:
«Я був дуже щасливий, що фільм викликав інтерес у глядача. Проте я дуже сердився на Алена Делона за те, що він порушив умови нашої рівності на афіші. Ми домовилися, що його ім’я буде фігурувати один раз — як актора, поруч із моїм та назвою компанії "Адель Продюксьон". Проте Ален вчинив безтактно, написавши: "Ален Делон представляє фільм з Аленом Делоном та Жан-Полем Бельмондо"».

Суд виніс рішення на користь Бельмондо у 1972 році.

Преса того часу використала цю розбіжність, щоб детальніше розкрутити тему суперництва між двома зірками, що зрештою лише сприяло успіху «Борсаліно».

Два актори знову возз’єдналися  на екрані через двадцять вісім років у фільмі Патріса Леконта «Один шанс на двох», де вони знялися разом із Ванессою Параді. Але це вже зовсім інша історія.