Життя повністю втратило сенс. Для її однолітків все тільки починається, а вона відчуває себе вісімдесятилітньою бабусею. Тільки серце шалено калатає та палає, як не буває в літніх людей. Бідне, ображене, зморене серденько. Люда нарешті дала волю почуттям і заридала. Сльози горохом лилися по її обличчі, капаючи на стіл, та дівчина не витирала їх, навіть не звертала уваги. Вона протяжно зітхнула і глянула у вікно — великий круглий місяць освічував вулицю, перетворюючи ніч на день. У сусідів через паркан на кухні горіло світло. Тітка Віра з дочкою Ніною готували вечерю. Тітка відкрила дверцята духовки. Люді навіть здалося, що вона чує божественний аромат страви. Ніна швидко розклала тарілки та виделки й заплескала у долоні від радості. У дверях з’явився дядько Ігор, батько Ніни. Він притиснув до себе доньку й поцілував дружину, а потім сів за стіл. Нарешті тітка подала вечерю, — запечену курку з картоплею, — і всі прийнялися за їжу. Вони їли, сміялися, розповідали новини за день, а Люда із запухлими від сліз очима та порожнім шлунком спостерігала за ними. Такого в неї не буде ніколи.

"Загублені у вічності"

Від автора. 

Не знаю, як Люда повинна витримати все, що сталося. Коли одне життя зникає, а до іншого ти зовсім не готова. Не приймаєш. Не віриш доостанку. Це дуже жорстоко. Вибач, Людочко...

_______________________

ІНСТАГРАМ, ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ + БІЛЬШЕ ВІЗУАЛУ, ФЕЙСБУК, ТІК ТОК, ТРЕДС.