Додано
20.03.26 23:29:46
Він ще не знає
Є моменти, коли ти повертаєшся додому — і ніби стаєш дитиною.
Обійми, тепло, борщ, який готували саме для тебе.
А є моменти, коли ти повертаєшся не просто так.
Коли в цьому домі залишилось щось незакінчене.
Щось, що болить не тільки тобі.
І тоді ти вже не та дівчинка, яка колись бігла до тата.
Ти приходиш з іншою метою.
І найстрашніше — ніхто цього ще не розуміє.
Навіть він.
Глава 3.
«Гра почалась».
Анастасія Марецька
24
відслідковують
Інші блоги
Я уже майже пів року викладаюсь на букнет. І, незважаючи на всі мої старання, рекламу і навіть непогані книги - прочитань щось не дуже. Хоча як читач, я класифікую свої твори, як непогане чтиво на вечір. Але окей. Я вирішила
“Накрапав дощ, небо було сіре. Але Норман сяяв. Хоча його обличчя залишалося відстороненим, Джим бачив у ньому якусь безтурботність. Вночі вони обоє не спали. Їм було зовсім не до сну. Вони були стомлені. Але якщо слуга
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ вже за пів години. «У ліжку з босом» Я прокинулася від того, що Джексон перебирав моє волосся. Це було настільки правильно й природно, ніби цих восьми років порізно ніколи
— Моя Циля вічно ниє: «Мені носити нема чого, мені носити нема чого!»
— Ой, Фімо! Я тебе благаю! Дай їй мішок картоплі, і нехай носить! — Розо Марківно, я чула, що ви таки одружили свого Додика! Ну, і як вам
Сьогодні стартувала моя новинка, любовне фентезі “Шлюб до останнього слова, або Прокляття мовчазної квітки”. Це історія про балакучу дівчину, на яку наклали прокляття. На її грудях з’явилася мітка мовчазної квітки,
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати