Невеличкий спойлер і візуал сьогоднішнього розділу

Привіт, друзі!

Маю для вас візуал сьогоднішнього розділу 23 і невеличкий спойлер до моєї книги Моє особисте пекло 

Розділ опублікую дещо пізніше. Сподіваюсь, вам сподобається.

Я підходжу до неї так тихо, що вона нічого не помічає. Вона все ще сміється, трохи хитається в такт музиці, тримаючи келих у руці. Повільно кладу долоні їй на талію — обережно, але впевнено. Відчуваю, як вона різко завмирає під моїми руками. Нахиляюсь ближче, майже торкаючись губами її вуха, грайливо шепочу:

— Ну привіт, маленька боягузко. Скучила? Потанцюємо!?

Із моїх уст це звучить не як запрошення, швидше як лайтовий наказ. Вона напружується, я це відчуваю одразу. Її спина стає рівною, плечі трохи піднімаються. Вона ще не обертається, але вже знає, хто це. Відчуваю, як її тіло зрадливо тремтить.

— Тимофію Олександровичу… — починає вона тихо.

Я лише ледь сильніше стискаю пальці на її талії.

— Тім, — поправляю майже пошепки, погладжуючи її за волосся. — Можеш казати мені на ти, я не ображусь. У тебе таке гарне волосся.

Вона повільно обертається в моїх руках. В очах — іскри. Злість, хвилювання… і від її погляду всередині приємно тягне.  Я ще не встигаю нічого сказати, як в наступну секунду щось холодне і липке розливається по моїх грудях. І це щось — ії коктейль. Повільно опускаю погляд на мокру сорочку. Темна тканина липне до шкіри, краплі стікають вниз. Піднімаю очі на неї. Стоїть, важко дихає, стискає порожній келих так, ніби готова і ним у мене жбурнути. Я забираю келих і спокійно кладу на барну стійку.

Моя маленька розлючена фурія.