Вітаю, любі читачі!

Як же я радію тому, що вимальовується з "Кричи,якщо хочеш". І ще більше мені подобається, як розкручується "Міленіум". Мабуть, мій фаворит серед усіх творів на сьогодні. Новий уривок вже має бути опублікованим - лагідно нагадую.

А наступний буде у нежілю, о 20. 00. Чекайте!

"Стас похмуро дивився на нього, граючи пакетиком із соусом барбекю у довгих пальцях. І тут пакетик не луснув. Він спеціально розчавив його. Густі, темно-червоні краплі розлетілися віялом у різні боки. Впали трохи на його руки і обличчя, Мишкові на рукав, крихітні бризки повисли на хутряній манжеті лериної дублянки. Але найбільша порція соусу човпнулася Вадику на лоба.

- От лайно! - заверещав той, жбурляючи гамбургер. - Ти це спецом зробив, ти...

Лише присутність Лери стримала його від брудної лайки. Стас знав це, сидів собі, дивився задоволенно і мерзенно посміхався, тягнучи один кутик наче підмальованого темного рота. 

Як кров. Чому він завжди щось мерзенне робить своїми руками, цей хворий. Щось колупає, натискає, перебирає, доки не зламає або кров не піде. І радіє з того

- Ну що ти, Стасе, наробив, подивися, мало не зіпсував Лері куртку! - Мишко почав витирати свої руки, її хутра, насправді намагаючись тільки непомітно обмацати під столом стегна та коліна.

- Мої вибачення, - невиразно прохрипів Стас, витер пальцем соус зі щік, облизнув його. Відкинувся на хисткий пластиковий стілець, що жалібно рипнув під його довгим тілом, витяг ноги, штовхнувши під столом Леру. Вона обурено звела очі. Та як вони поводяться сьогодні, кавалери!

Стас ледь помітно хитнув головою, посунув брови.

Ні. Не треба. Не роби цього. Не дозволяй йому нічого, бо це лише початок

Лера погано розуміла натяки тих, ким не цікавилася по-справжньому, роздратовано відвернулася. А він зкривився, наче зажурився, відгородився склянкою з трубочкою.

– Тепер точно лише до сауни, пірнати голяка в басейн, - уклав Вадик, вижлуктивши до донця спрайт з коньяком. - Я вимагаю компенсації для заспокоєння моєї нервової системи, чуєш, Леро?"

З любовʼю,

Єва

P. S. В кінці, доречі, буде пояснення, чому Іру назвали Ірою. Ви точно такого не очікували! Я вам аж заздрю. Теж хочу таких поворотів