Вітаю, мої хороші!

Запрошую одразу до двох нових розділів роману "Гораль. Не дам тобі піти".

✨✨✨

— Чому ти не прийшла на засідання? Анно, просто подати на розлучення замало... — починає він, схрестивши руки на столі. — Це, звісно, сміливо. Але я не чекав...

Я вражена, голос Власа, як і поведінка, спокійні та навіть занадто впевнені.

— Власе, зараз пізно це обговорювати.

— Я не обговорюю, Анно. — його голос стає твердішим. — Я попереджаю. Ти робиш дурницю.

Піднімаю на нього погляд. Відверто дивлюся на нього і без страху заявляю.

— Я роблю те, чого мені хочеться.

Влас нахиляється трохи ближче. Його очі темнішають.

— Ти ж розумієш, що все не так просто? Суд, майно, репутація… — робить паузу. — І твої маленькі секрети... Це все стане явним.

Я не відводжу погляду, хоча всередині мене гуляє холод.

— Стане явним що? У мене ж немає секретів чи таємниць, на відміну від тебе.

Він усміхається. Від цієї посмішки мені неприємно.

— Та невже? А мій брат? У тебе ж з ним роман...

Серце на мить завмирає. Але зовні вдаю спокій.

— Роман?! — перепитую.

— Так, роман. Бо як це інакше може виглядати… Не дуже гарно з твоєї сторони, погодься?! — він злегка знизує плечима. — Це не, що інше як зрада. А ти ж знаєш, як суд до цього ставиться.

Гораль. Не дам тобі піти...

Приємних емоцій!