Єдина знижка в передплаті!

Вітаю, любі читачки і читачі!

Сьогодні діє єдина в процесі передплати знижка на емоційний роман — «Не край мого серця»! Запрошую скористатися вигідною нагодою для покупки!

Уривок:

Я не в першу мить розумію, сном чи маревом є скрип дверей.

А ось чужа присутність в кімнаті, прогинання матраца й дотик до спини — точно реальність, а не сон.

— Що ти робиш? — Сіпаюся я, коли в мою спину втискається тверда грудна клітка, а міцна рука обіймає.

Хочу вибратися з лещат обіймів, смикаюся, але виявляюся зовсім безсилою.

— Я просто п'яний і розпускаю руки, — бурмоче Стас у мою потилицю, пригортає до себе аж так міцно, що стискає всю мене.

Від нього пахне м'ятною зубною пастою і шампунем.

— І куди ще ти зібрався пхати руки? — Злюся. Сну як не було. — Думаєш, якщо я просила залишитися, то одразу…

— Нікуди. Заспокойся. — Його голос вже далеко не такий п'яний, як раніше. — Я тільки притулюся. Будь ласка. Мені сьогодні треба.

Я хочу, але не можу його відштовхнути. Бажання забутися сильніше в мені, ніж злість.

В обіймах Стаса стає ще тепліше, ніж в обіймах ковдри. Мені хочеться себе вбити за безхарактерність, м'якотілість. Я не мала б вважати його дотики такими приємними. Мала б гидувати ним, скаженіти від люті. А не можу.

— Так приємно тебе обіймати. Я завжди це любив, — шепоче Стас.

— Припини.

— Просто згадалося… Пам'ятаєш наш перший секс? Твій перший раз. Я так від тебе дурів, тому чекав. Ти не наважувалася кілька місяців, а я чекав... Ти так ніяковіла в той день, трішки боялася.

— Не боялася я.

— Боялася.

— Лише того, що твоя мама чи батько раніше повернуться.

Не хочу повертатися думками в ті часи, але це сильніше за мене. Згадую. Його батьки про нас не знали. Я просила Стаса не розповідати про наші стосунки навіть його мамі, доки працювала на неї. Не хотіла в її очах бути дівчиною, яка влаштувалася на роботу в багату родину, щоб підчепити її сина — завидного нареченого.

— Ні, ти боялася мене, — сперечається він. — Уточнила, щоб тільки один раз… Така смішна. Я пам'ятаю, які у тебе гарні груди. З такими мале-е-енькими коричневими кружечками. Пам'ятаю смак твоєї шкіри… Не можу забути. Наче вчора це було.

— Годі, прошу тебе.

Мені хочеться на стіни дертися від цих спогадів.

Тоді у кімнаті пахло липовим цвітом з дерева, що росло під вікнами. Було літо, сонячно. Я ніяковіла, що ми робимо це при денному світлі в його кімнаті. Боялася, що застукають. Боялася, що йому не сподобається. Але хотіла. Дуже хотіла, щоб тільки він, щоб лише з ним.

Потім він проводив мене на автобус додому. Довго обіймав на вокзалі. Цілував і говорив, що кохає.

Ми були такими молодими. І так все просто тоді було.

— Ти зараз без ножа краєш моє серце, — шепочу я і завмираю, прислухаюся, як він вовтузиться позаду, розгортає моє волосся і втикається холодним носом у мою потилицю. — Я ж просила цього не робити.

— Якщо тобі боляче, значить в серці ще є місце для мене.

— Стасе…

— Ні, справді. От подумай. Ти ж сказала, що серце краю. Не ребра, не шкіру чи м'язи, які зверху. Краю серце, отже краю зсередини. Отже, я ще у твоєму серці.

— Здається, ти вже не п'яний.

— П'яний-п’яний. Спи, я протверезію і піду.

ЧИТАЙТЕ КНИГУ ТУТ

А також читайте іншу мою книгу в процесі:

✨️ «Гріши зі мною» тут

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.