Фінал ще попереду — нова книга циклу «Ілюзії»

✨ Дорогі читачі, у мене для вас важлива новина.

Друга книга циклу «Ілюзії» офіційно завершена.
Це непроста, емоційна і дуже глибока історія — історія вибору, болю, довіри та рішень, які змінюють життя назавжди.

Я щиро дякую кожному з вас, хто пройшов цей шлях разом зі мною і героями ?
Ваші коментарі, підтримка і переживання за персонажів — безцінні для мене.

Але… це ще не кінець.

Бо історія Луки та Неллі ще не завершена.

І сьогодні я готова презентувати третю книгу циклу «Ілюзії» — «Ілюзія порятунку».

Попереду на героїв чекають нові випробування, складні рішення та події, які можуть змінити все.
Чи зможуть вони вистояти?
Чи вистачить їм сили довіряти одне одному, коли правда стане надто болючою?

І головне —
чи кожна ілюзія повинна бути зруйнована, щоб знайти справжній порятунок?

Запрошую вас у продовження цієї історії.
Попереду ще багато емоцій, несподіваних поворотів і моментів, які не залишать байдужими.

Ласкаво прошу до нової історії —
«Ілюзія порятунку»

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Все пішло шкереберть...
Від своєї репутації не втечеш. Особливо, якщо твоя репутація - це скандальна столична інтригантка, яку ненавиділо пів двору. Сьогоднішній розділ це справжній холодний душ для нашої героїні. Тільки-но Вівіан почала
Продуктивного ранку ✨
Раночку✨ сьогодні буду намагатися додати новий розділ "Чорного Вирію") Всім мирного і тихого дня!
Вони пройшли довгий шлях.
https://booknet.ua/book/proekt-haos-b455010 Від першої співбесіди й незручкових розмов — до довіри, кохання, заручин і весілля. Було багато випробувань: страхи, помилки минулого, непрості зустрічі, сімейні таємниці й моменти, коли здавалося,
Як пережити першу ніч в глушині???
Вже 9 розділів на сайті! ✨ Наша Вівіан нарешті пережила свою першу ніч у Сонячній Лощині. І, скажемо чесно, це було те ще випробування. Жодних м'яких перин, жодного особистого простору чи звичного комфорту, тільки жорстке
Чи згасає натхнення без зворотного зв'язку?
Інколи ловлю себе на думці, що натхнення стає тихішим, коли не відчуваєш відгуку. Ніби починаєш сумніватися: а чи потрібні комусь твої слова, твої історії, твої думки? І тоді виникає інше запитання. Можливо, це ще один іспит?
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше