Соня Бачинська 

Про неї кажуть, що вона народилася не в ту епоху. Коли Соня йде університетськими коридорами з томом класичної англійської літератури, притиснутим до грудей, здається, ніби вона одна з героїнь роману Бронте. Вона — справжня дитина своїх батьків-інтелектуалів: вихована на сонетах Шекспіра, ранковій каві під обговорення Діккенса та вірі в те, що доброта — це найвища форма сили, а кохання переможе всі перешкоди. 

Вона занадто чиста для жорстокості, з якою іноді зіштовхується. Соня терпить витівки Влада, його холодність і дріб’язкову грубість, бо прочитані романи про кохання вчать, що кохання — це завжди жертва. Вона вигадує йому виправдання, як виправдовувала б трагічних героїв зі своїх улюблених романів, не помічаючи, що її власна історія перетворюється на драму.

Але за цією зовнішньою тендітністю та цнотливим спокоєм ховається щось, чого вона сама боїться. Її життя було зрозуміле і відносно спокійне, поки в ньому не з’явилися два брати: Влад та Макс. Різні, як день і ніч. Старший брат колишнього хлопця із низьким хриплим голосом і запахом дерева та зброї — став для неї тим розділом в книзі, що краще для себе не відкривати. 

Вона мала б тікати від нього. Мала б здригатися та кричати від його жорсткості. Але Соня з жахом починає усвідомлювати, як її “правильна” душа більше не бажає бути поруч із Владом. Вона тягнеться до тієї небезпечної темряви, яку випромінює Макс. Вперше в житті Соня готова забути про всі правила етикету і зробити все, аби тільки цей дикий хижак глянув на неї так, ніби вона — єдина, кого він бажає в житті. 

Книга: Брат мого колишнього: ніч під забороною