Гарної днини, мої хороші!

Іще одне олноввлення!

✨✨✨

— Катерино, чому такі умови?

Пильно дивлюся на чоловіка, який шість років тому був моїм світом. Якого кохала до безтями і який все зруйнував своєю холодною байдужістю. Не можу йому пробачити, тому на його слова випалюю:

— Аби бути якнайдалі від вас, Андрію Станіславовичу.

— Зрозуміло. — невдоволено видихає він. З хвилину мовчить, а тоді з насмішкою кидає: — Я подумаю, Катерино, а ти будь добра запиши мене на візит до себе на середу по обіді. Я заїду за тобою...

— В цьому немає потреби, — перебиваю його. — Зустрінемося у мера. Де кожен повідомить про своє рішення. — нервово зволожую вуста і прошу: — А зараз, Андрію Станіславовичу, залиште мене, будь ласка. Мені потрібно працювати.

— До зустрічі, Катю! — зірвано кидає Троян та йде з мого кабінету.

Остання його фраза зачепила мене. І навіть дещо відкинула на шість років назад. Я переконана, він сказав це навмисно, аби доректи мені. Важко зітхаю та йду до свого крісла, бо на ногах стояти важко. Я занадто перенервувала.

Таємниця олігарха тут...

Приємного читання!