Різкий бабах. Я б здуріла на її місці.

— Агов, хто тут?!

   До неї наближався незнайомий дядько з великим бутербродом у руці. То був сторож, і в нього якраз був обід.

— Що тобі треба? — він суворо окинув дівчину оцінюючим поглядом знизу вверх й зупинився на її переляканих очах.

Сторожеві не сподобалася дивна дівчина, зокрема —  її зовнішній вигляд: худа та розпатлана, у подертій та брудній сорочці вона здавалася психічнохворою й не викликала довіри.

   Люда ковтнула слину і врешті перевела погляд на дядька.

— Чому двері зачинені?[…]

   Дядько, який терпляче стояв і спостерігав за поведінкою дівчини, зрештою не витримав і шпурнув недоїдений бутерброд у кущі.

— Забирайся звідси, — він нетерпляче махнув на неї рукою, ніби на набридливу комаху.

Люда швидко збігла сходами вниз і її руки вчепилися у ворота. Дядько наздогнав її і відкрив замок, а потім грубо виштовхав на вулицю[…]

Надто різким та болючим було повернення Люди назад. Вона поки не приймає, що все закінчилося. Психіка не витримує. Що буде далі з нею?

Читайте продовження "Загублені у вічності". Ще кілька розділів - і нас чекає фінал цієї трагічної історії кохання між дівчиною з 21 століття та послушником часів Русі.

• Телеграм-канал 
• Інстаграм
• Тік-Ток
• Фейсбук
• Тредс