Його маленька слабкість

Його маленька слабкість

Уривок:

— Що це? — хрипко вичавила я, дивлячись на аркуш паперу.

— Правила проживання в моєму будинку, — холодно кинув Бережний, відступаючи на кілька кроків.

Ну точно кам'яна брила, у нього навіть голос не здригнувся! Або я єдина, хто відчув феромони в повітрі?

Так, стоп. Що він бовкнув?!

— Правила?

Ну, це вже відвертою крінжатиною тхне!

Нервово всміхнувшись, я розгорнула аркуш, але через напівтемряву не змогла нічого прочитати, тому довелося підсвітити собі ліхтариком на телефоні.

Що тут у нас: повертатися додому до десятої вечора, ніяких сумнівних компаній, усіх друзів Бережний має перевіряти особисто, гроші витрачати тільки на необхідне, а великі витрати обговорювати безпосередньо з Айсбергом... Ну і ще з десяток дрібних пунктів, які я вже не хотіла читати, бо мені й перших вистачило з головою.

Це... жарт такий? Сьогодні що, перше квітня? Але, судячи з непробивного покерфейсу Айсберга, усе це абсолютно серйозно. Кров одразу прилила до обличчя, а вуха заклало від неконтрольованої люті, що спалахнула у жилах. Та собак і тих виховують не так суворо!

Погляд сам кинувся до журнального столика, де лежала запальничка, і рука сіпнулася швидше, ніж мозок устиг оцінити наслідки.

— А в туалет мені теж за розкладом ходити?! — прошипіла я крізь зціплені зуби, черкнувши коліщатком запальнички і випускаючи полум'я. — Засунь ці правила собі в дупу, Бережний!

Тієї миті я не думала, а просто піддалася пориву гніву. Дивлячись прямо в очі Айсбергу, я піднесла папір до полум'я, і той спалахнув за секунду, перетворюючи його дурні правила на попіл.

Анотація: 

— Ти мені не батько, Артеме, — кидаю йому в обличчя, люто стискаючи кулаки. — Ти не маєш права замикати мене в будинку!

— Ти моя відповідальність, Яно, — рокоче низько, викликаючи внизу живота тягуче тремтіння. — І поки я твій опікун, жодне щеня без мого дозволу до тебе не наблизиться!

Артем Бережний — «Айсберг» зі сталевим поглядом і темною репутацією. Він мій опікун, який звик встановлювати правила, а я живу лише для того, щоб їх порушувати.

Ми ненавидимо одне одного, але чому від кожного його дотику по шкірі пробігає електричний розряд? І чому в його очах я все частіше бачу не холодну байдужість, а темну одержимість на межі божевілля?

Він обіцяв моєму батькові захищати мене, але... Хто захистить мене від самого Бережного?