Дідів возик - читає Mykola Zarko

Чи є у вас спогад, до якого хочеться повертатися знову і знову, щоб зігріти душу? Для Інни Моргун таким спогадом став скрип старого дерев’яного возика — символу безтурботного дитинства та безмежної дідівської любові. У цій аудіокнизі авторка запрошує слухачів у подорож до українського села до її минулого, до її дитинства. Ви почуєте, як шумить очерет на ставку, відчуєте запах меду з дідової пасіки та побачите унікальний дитячий транспорт, якого не мав більше ніхто на кутку. Цей возик, змайстрований працьовитими руками дідуся, став для маленької дівчинки цілим світом, а згодом — подарунком для інших дітей. "Дідів возик" — це не просто розповідь про побут. Це зворушлива історія про те, як прості речі стають найціннішими скарбами пам’яті, а любов рідних залишається з нами назавжди, навіть коли ми стаємо зовсім дорослими.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Трішки ностальгї....
Іноді так приємно піддатися теплій ностальгії, відкласти всі справи і просто посмакувати ті моменти, коли сцени народжувалися в голові абсолютно несподівано. Буває, сидиш над текстом і навіть не підозрюєш, що за частку
Хлопці знайшли собі заняття...
На жаль, не те, яким займалися п'ять глав до цього ☺️ Я зачинив засув сам. В вагоні пахло квітами й холодним чаєм із вечора. Ліжко було застелене, нічим не нагадуючи ложе, де ще кілька годин тому ми змагалися в чуттєвій
Олівія
Знаєте, герої не народжуються одразу сильними, впевненими чи такими, якими ми їх бачимо на піку сюжету. Вони проходять довгий шлях через сумніви, випробування, зміну стилю та навіть поглядів на життя. Наша Олівія — не
Хвастаюся!
Коротше, я досі в шоці і не знаю як воно так склалося? Тож просто повихваляюся :) А ще мені тут сказали, що мої комікси нагадали "Врятувати шостого" то це комплімент чи образа? Самостійно перевірити можна тут
Гіфка до нової глави Пантери♥️☺️
​— Кохана, я не можу цілувати кішку — це якось занадто дивно. А я так хочу знову відчути твої губи, — усміхнувся я. ​Пантера фиркнула і зненацька стрибнула на мене, поваливши спиною на мокру землю. Щось мені
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше