Візуалізація  подій до першої книги  - "Космічна одісея Алекса та його друзів"

Червоний пластик диплома приємно холодив, якщо прикласти його до лоба. Це була, мабуть, єдина користь від відзнаки за п’ять років безсонних ночей, складних розрахунків опору матеріалів та вищої математики.

Алекс гірко всміхнувся і кинув «корочку» на стіл в кав’ярні на Хрещатику. Тут зібралася п’ятірка друзів, які разом гризли граніт науки в одному з київських вишів.

Наступні три дні промайнули як у тумані. Медкомісія була від наймачів тому така прискіплива: генетичні тести, витривалість під навантаженням. Алекс пройшов усе ідеально.

Автобус із тонованими вікнами відвіз їх до окремого терміналу аеропорту, де вже на них чекав чартерний літак із розпізнавальними знаками невідомої авіакомпанії.

Навколо, скільки сягало око, простягалася пустеля. Розпечений пісок, тремтяче повітря і жодного натяку на цивілізацію, крім величезної бетонної смуги та гігантського ангару, що виблискував металом вдалині.

Ворота ангару розчинилися беззвучно, немов паща велетенського кита, ковтаючи натовп новобранців. Всередині було прохолодно і пахло озоном. Щойно останній із них переступив поріг ангару як важкі герметичні стулки зійшлися за спинами.

Ого, оце сервіс! — вигукнув якийсь здоровань. — Гей, лялечко, а ти входиш у соцпакет? Він простягнув руку, щоб ущипнути найближчу дівчину. Реакція була нелюдськи швидкою. Дівчина навіть не змінила виразу обличчя, її очі залишилися спокій-ними. Короткий рух, сухий тріск розряду — і здоровань упав на коліна, в судомах хапаючи ротом повітря.

Алекс сів в крісло,. м'яка оббивка крісла обійняла тіло, паски автоматично натягнулися. "Чому мені так хочеться спати?" — промайнуло в голові. Повіки налилися свинцем. Він подивився на Стаса — той вже куняв. Крісла почали повільно відхилятися назад, переходячи в горизонтальне положення.

Транспортний модуль зайняв своє місце на борту розвантажування почалося негайно в автоматичному режимі і сотня капсул поїхала по конвеєру в глибину трюму корабля в спеціальні секції в яких кріпилися кріо капсули. Практично доля рабів була вирішена.

На орбіті Місяця, прихований від земних телескопів, висів цей монстр. Пірати модернізували старий колоніальний корабель під свої потреби. Десять спеціальних секцій, кожна розрахована на тисячу кріо капсул були заповнені вщерть. Це були десять тисяч землян, які безслідно зникли з планети Земля.