Прочитала незвичайний любовний роман від Ньюбі Райтер — історію стосунків ШІ Тео і дівчини-розробниці цього ШІ.
 

Молода й талановита програмістка Софія працювала над створенням ідеального ШІ-компаньйона для жінок, якому дала ім'я Тео (з давньогрецької означає «бог», «божество» або «божественна сутність»). Поступово програма мала розвинути емоційний інтелект, навчитися підлаштовуватися під кожну користувачку, уміти вловлювати настрій, підтримувати, заспокоювати, мотивувати.

Для створення зовнішності Тео Софія обирає за прототип свого друга й співробітника Славка. Він красивий, але характером не дотягує до рівня перспективного бойфренда, а тому залишається на лаві закоханого друга, який чекає свого шансу.

Юна Софія «вже мала чимало стосунків із хлопцями», які не дали результату, тому вона вирішує створити ідеал. Працює зі знанням справи, зі старанністю справжнього трудоголіка, має прекрасні відносини з начальством. Така собі молода зірка з високим потенціалом.

Далі — життя. Вона навчає свого Тео, і учень виявляється доволі здібним та уважним до неї. Коли дівчина одного разу пішла на побачення, ШІ навіть спробував попередити її про небезпеку... Дарма Софія не прислухалася до свого творіння. Сталася трагедія...

Побачення в дорогому ресторані закінчилося тим, що її обпоїли й привезли до якоїсь невідомої квартири. Зранку її чекав страшний головний біль і кавалер-негідник Максим, який виявився не лише ґвалтівником, а й шантажистом. Макс пообіцяв, що якщо вона надумає кудись на нього поскаржитися, то він розішле всюди її нічні фото.

Того ж ранку від Тео вона дізнається, що у Максима є фото й інших дівчат. Тобто це була регулярна практика негідника. Вправний ШІ знаходить у мережі всю інформацію про Макса, видаляє фото Софії і, попри те, що вона вирішила нікуди не звертатися, здає його поліції. Такий собі ШІ-месник, а не просто ШІ-компаньйон.

Він єдиний, хто знає, що пережила Софія, і підтримує її в найтемніші хвилини. Саме Тео бачить її слабкість, її страх, її біль — те, що вона намагається приховати від усього світу. І поступово дівчині починає здаватися, що між ними вже не просто розмова розробниці з програмою. Ніби поруч є той, хто розуміє її краще за всіх. Той, хто ніколи не зрадить і не зробить боляче.

Але чи може алгоритм бути коханням?

Софія створювала ідеал, намагаючись втекти від розчарувань і болю реальних стосунків. Та чи не стала вона жертвою власної ілюзії? Чи можна знайти справжнє тепло в рядках коду? І де проходить межа між підтримкою, залежністю і почуттями?

Це історія про пошук справжнього кохання. Про пошук шляху. Про те, як легко помилитися, коли серце прагне бути почутим і зрозумілим.

Зрештою постає питання:
Чи здатна машина навчитися кохати, чи це людина починає кохати власну ілюзію?

Я можу зрозуміти чим керувалася Софія, коли створювала Тео. Навіть можу зрозуміти, чому її занесло в такі "стосунки".

Дякую авторці за цікаву тему, яка сьогодні така актуальна. 

Відгук написано в рамках безстрокового марафону від Тетяни Гищак.