Охоронець відімкнув замок решітки, поклав на підлогу великий темний згорток і пішов.

— Маркус мені розповів, — нарешті промовив Доріан, навіть не привітавшись. — Про суд. Про звинувачення. — Пауза. — Про дівчинку.

Я мовчала.

Він сів на підлогу, притулившись спиною до стіни.

— Мене позбавлено права віддавати накази стосовно тебе, поки іде суд. Бо я твій чоловік, і тому не можу бути неупередженим. – Слова лунали чітко, але я чула в голосі сум. — Завтра я буду в залі. Говоритиму. Як свідок.

Я продовжувала мовчати, дивлячись на кам’яну підлогу.

Доріан підвівся на ноги, потім розгорнув згорток, який приніс охоронець. Це виявилося великою теплою ковдрою. Доріан присів переді мною навпочіпки, огортаючи ковдрою мої плечі. Трохи затримав свої руки на моїх крижаних пальцях. Зазирнув мені в очі.

— Я не вірю, що це зробила ти. 

ВОРОГ МІЙ 

- найкраща книга про перевертнів

та істинну пару

Завжди ваша Єва Сова