Ну, помолившись…

Тема для мене абсолютно непідйомна. Просто проти шерсті. Але мене попросили зробити візуалізацію — те, чого я зазвичай не вмію / не роблю / не хочу робити, але попросили. А мені, по‑перше, страшенно приємно, що попросили. По‑друге… ох. Розумію, що це тренд.

Я свідомо уникаю в романах докладного опису зовнішності героїв, даю лише вводні: «цей брюнет був гарний собою, високий, статний», наприклад. А наскільки високий і що саме означає «статний» — хай кожен визначить сам. Зріст у сантиметрах не вказую, вагу в кілограмах — теж. І впевнена, що ви пишете так само! А коли ми починаємо пропонувати читачам зображення й відео — усе. Це повний стоп їхній уяві. Тепер читач, розібравшись у динаміці подій, уже не зможе домислити образ сам. Не «приміряє» на написаного героя‑коханця образ свого живого фаворита. А шкода.

Але раз уже я вирішила — треба робити. Пропоную вашій увазі спільну працю Тетяни Губоній та її електронного помічника ШД як ілюстрацію до одного з творів авторки: «Двоє у Світі без любові». Дивіться й не кажіть, що не бачили ))

P.S. У мене часто запитують, чому я не дивлюся серіалів. А я щиро дивуюся: а з якого це дива я їх не дивлюся? Я «дивлюся» книги. От зараз читаю «Обов’язок принцеси» — так там таке кіно!