Учора я відвідала філософський клуб «109 друзів» у Лондоні, де записували подкаст.

Мене запросили як художницю та письменницю, і тема була просто стовідсоткове попадання в мене —
«Межа між реальністю та уявою».

Ми активно обговорювали цю тему, згадували різні моменти, і знаєте що? Я навіть не готувалася до зустрічі, бо подумала: цікаво, що ж у мене залишилося в голові після стількох років навчання.

Я згадала одну важливу думку: освіта – це те, що залишається в людині після того, як усе забуто.
Все, що я вивчала філософію в першому, другому і третьому університеті, десь таки залишилося. Тому ніяких заготовлених фраз і імен — лише справжня імпровізація і спонтанні асоціації.

Година пролетіла непомітно.
Я завжди підозрювала, що можу дві години спокійно говорити на цікаву для мене тему, базікати, міркувати, втягувати людей у діалог.

Потім, звісно, за всіма законами філософії життя, треба зробити перерву на чай ☕
А після чаю… можна ще дві години.