Нарешті маю вихідний і можу відзвітувати про марафон, у якому приймаю участь. Знаю-знаю, до кінця ще місяць, але я тривожниця. Мені треба ТОЧНО не спізнитися.

Щира подяка Ірині Бібік, авторці, яка це організувала. Це завжди важка праця і великий ризик.

А тепер до підсумків (от прямо одразу, бо не люблю довгі вступи і описи). Мені попалися три книги у жанрі фентезі, точніше дві і оповідання.

1. Tatiana Gubonyi — «Оповідання за картинкою»

Підсумок: Розчарування у хорошому сенсі.

Зараз поясню, не треба мене бити.

Оповідання, яке народилось у авторки при перегляді картинки. В мене такого ніколи не було, тому здібності Тетяниної фантазії мене щиро захоплюють.

Написано гарно, живо, і МАЛО. Тільки-но я занурилась у світ, побачила героїв, захотіла дізнатись, що буде далі (потужний кліфхенгер у фіналі), як оповідання добігло кінця.

Ну і все, сиджу тепер лікті кусаю. А що? А чому? То вони їх засватають?

Раджу тим, хто шукає маленький формат і щось незвичне.

1. Лексін Маршал — «Коріння. Ч. 1»

Підсумок: Класичне, повільне фентезі у дусі Володара Перснів

Можна провести багато аналогій з Фродо і Семом (Кийлен і Горнан), Лембос (ситний фрукт дерева), Галадріель (Лора, ну мені так здалося, що не Кієланія) і її лісове ельфійське королівство (Дерево-королівство), і це радше плюс. Адже для справжніх фанатів цього жанру і Толкіена, яким завжди хочеться схожого, це цінна знахідка.

Багато детальних описів, відчутна атмосфера вмираючого світу, діалоги в ельфійському стилі про природу, вітер, коріння і весну.

Раджу тим, кому подобається повільне занурення. Хто цінує описи більше, ніж екшен (хоча авторка обіцяла екшен далі). Тим, хто хоче спочатку розібратись і дізнатись, а потім спостерігати за «рідними» героями.

Особисто я в цю категорію не попадаю, на жаль. Мали з авторкою дуже довгу дискусію під книгою. Вдячна їй за всі уточнення і комунікацію. ❤️

1. Очерет — «Промінчик та Пелюсточка»

Підсумок: В саме серденько.

На початку я трохи злякалась, що мені доведеться продиратись крізь довгий опис світу (ну така я, ледаща і вередлива), та автор знається на динаміці і написанні. Настільки легко, швидко, влучно і соковито в нього виходить показувати героїв, їх середовище, їх історію. Спочатку колиска сонячних ельфів, потім підземний світ темних, і починається дія.

Живі, самобутні герої, протилежності, що пізнають одне одного, не без конфліктів, не без симпатій. Я одразу до них прикипіла, повірила. І це моє слабке місце – яскраві, живі герої. Коли вони є, я можу заплющити очі на все інше.

Але тут випадок, коли навпаки розплющуєш. Авторський стиль оповіді – приємний, чистий, грамотний. Задум – одразу зрозумілий і чіпляючий. Гумор – окрема насолода. В деяких моментах я не просто посміхалась, а пирхала сміхом.

Раджу тим, хто хоче відпочити розумом і душею, посміятись, поспостерігати за неймовірним протистоянням сонячного доброго хлопчика і зухвалої темної дівчинки.

Дякую за увагу до моєї суб’єктивної думки.

Довіряйте, але перевірте й самі. Старання авторів дійсно заслуговують на Вашу вподобайку. ❤️