Привіт, дорогі читачі ❤️

Мені трохи хвилююче писати цей допис, адже хочу розповісти, з чого і чому взагалі з’явилася ідея почати писати.

Мій роман тільки починає свій шлях, проте варто зазначити, що ця історія живе у моєму серці та голові вже більше п’яти років.

Ще у шкільні роки ми з подругою дуже захопилися читанням любовних романів.

Пам’ятаю, як після прочитання одного з таких творів мене, тоді ще дуже вразливого підлітка, неймовірно засмутив кінець. Бо як це так — така чудова історія і без хепі-енду, якого так хотілося. Хотілося порадіти за героїв і закрити книгу з теплом на душі.

Я писала десятки коментарів автору, буквально благаючи подарувати читачам хоч трішки радості наприкінці історії. І багато хто підтримав мене.

Але автор відповів, що жодного продовження цієї історії не буде. І додав, що якщо комусь чогось не вистачає у цій книзі — нехай напише кращу.

І знаєте… я настільки загорілася цією ідеєю, що подумала: а чому б і ні?

Можливо, саме тоді й народилася маленька мрія — колись написати власну історію. Таку, від якої у читача залишиться відчуття тепла, емоцій і бажання повертатися до неї знову.

Згодом потроху в моїй голові почали складатися картинки того, що б я хотіла бачити у своєму романі.

Я почала промальовувати образи персонажів, складати їхні характеристики і записувати діалоги на останніх сторінках шкільних зошитів.

І ось через багато років ця ідея нарешті почала оживати на сторінках.

Дякую вам, що читаєте і проходите цей шлях разом зі мною ❤️