— Чому ти носишся з цією зрадницею? - викрикує роздратовано. Злість сочиться в її голосі. 

— Не називай її так, - теж підвищую голос. Не збирався вступати у конфлікт, але не витримую. Ця війна триває занадто довго. - Це ж твоя рідна дочка.

— Немає в мене дочки після того, що вона зробила, - плюється отрутою.

— Ти так кажеш, наче вона вбила когось, - кажу стримано, стискаючи руки в кулаки. 

— Репутацію нашу вона вбила, - різко підводиться, важко дихає. - Осоромила на весь світ. Кинула хорошого чоловіка заради якогось... гінеколога, - кривиться від огиди.

— Той хороший чоловік зраджував їй. Невже вона мала це терпіти?

— Могла і потерпіти, - скрегоче зубами. - Платон з поважної сім'ї, син партнера твого батька. Ми стільки часу підтримували дружні стосунки, а твоя сестра все зіпсувала. Тепер його батьки зі мною не спілкуються, а Платон навіть до дитини не приїжджає. І все це через Анну. Вона довела твого батька до могили.

— Батько помер від інсульту, бо не шанував своє здоров'я, і ти добре знаєш, що Анна тут ні до чого, - заперечую їй. - А твій дорогоцінний Платон хріновий татусь, якщо через образу не спілкується з дочкою. 

— Не вигороджуй свою сестру, - її голос вже тремтить від люті. - Вона для мене померла. І дітей її я бачити не хочу. 

Вона стомлено гепається назад у крісло і прикриває обличчя рукою, а іншу руку кладе на груди, там де серце. Ця її акторська гра колись мене вражала, я вівся на її маніпуляції і намагався догодити. Та зараз дивлюсь на все це і мені навіть трохи шкода її. 

— Мамо, так не можна, - намагаюсь востаннє достукатись до її совісті. - Через свою гординю колись ти залишишся одна. Твої внуки ростуть, а ти навіть не бачиш цього, не приймаєш ніякої участі. Коли отямишся, буде пізно.

— Ти теж мене покинеш? - запитує з претензією.

Я мить мовчу, прикусивши губу. Спочатку хотілось сказати, що ніколи, що я не такий як вона, що щоб не трапилось, вона моя мати. Але раптом в голові сплила думка — а якби я був на місці Анни? Що б тоді робив? Чи йшов би проти матері? Чи добивався свого щастя? 

Не знаю. Добре, що я не закохувався і не мав таких проблем. 

— Якщо ти не руйнуватимеш моє життя, я буду з тобою, - нарешті відповідаю.

Вона різко зводить на мене зляканий погляд, наче я сказав щось дуже страшне.

— Добре, що між нами не пробігла ніяка кішка, і ми живемо в злагоді, - каже дуже тихо, що я ледь чую її слова.

Все що я хотів повідомити, я повідомив, тому бажаю їй доброї ночі і йду у свою кімнату, що знаходиться в іншому крилі будинку. 

https://booknet.ua/reader/kolishn-drugii-shans-na-smyu-b449911?c=4955883&p=1

Промокод на книгу "Спадкоємці. Потрійна несподіванка"

oEasi4at

7HZb-avO