Мелодія сердець на чорному роялі

        Вірш про глибоке жіноче кохання, що не згасає з роками

з моєї   поетичної збірки "Шалені почуття" 

Ще віє приємним теплом за вікном.

Листя кружляє осіннім вальсом.

Крізь срібну вуаль я пам`ятаю,

як грав чорний рояль...

Колись ти пішов, зачинив двері за собою.

З того часу мої думки -

усі пронизані тобою.

Граю на роялі улюблену мелодію свою.

Свіча пустила парафінову сльозу.

Не забуду шалені овації,

які ми зривали на великій сцені, у залі.

О, як наші два закохані серця танцювали

під чутливу музику, що з тобою грали

у чотири руки на чорному роялі...

Мелодія сердець лилась у супроводі оркестру -

це було відчуття музичного мистецтва, зльоту.

Я відчувала кожну твою наступну ноту.

Ти насолоджувався неймовірною на роялі грою,

а я - разом із тобою.

Ти — аристократичний,

у шикарному чорному смокінгу, був на вершині.

Я - у вечірній, прекрасній червоній сукні.

Нам дарували море квітів.

Додому їхали ми в лімузині.

Продовжувався чарівний вечір -

тільки для нас двох. І зорі в небі...

Ти цілував мої плечі з келихом вина в руці...

Тепер ти - не зі мною...

    Бажаю тобі щастя з іншою знайти.