Іноді людина може сміятися, співати, світитися для всіх — але ніхто не знає, скільки болю заховано в її серці.
Цей вірш — про почуття, які залишаються невидимими для світу.
Про любов, яку не наважуєшся сказати вголос.
Про силу посміхатися, навіть коли всередині ще болить.
Та навіть поранене серце здатне залишитися сильним.
Бо настає день, коли біль відпускає — і людина вчиться жити далі, зберігаючи свою гідність і світло.

Мій новий вірш «Невидиме серце» вже доступний для прочитання.