Уривок:

Влад жадібно цілує моє обличчя, ковзає губами до шиї. Його руки спускаються з моєї спини нижче, проникають під халат і стискають мене крізь тонку тканину білизни, притягаючи так близько, ніби між нами ніколи не було тих трьох років.

Боже…

Як же мені цього бракувало.

Я ненавиджу себе за цю думку. Ненавиджу те, як легко моє тіло пам’ятає його дотики. Як швидко тане вся моя впертість.

Наче я знову та сама дівчина, яка колись не могла прожити без нього і дня.

Раптом Влад різко відсторонюється. Тягне за пояс мого халата і розвертає мене до себе.

Його погляд ковзає по моєму тілу — повільно, жадібно.

Наче він згадує. А може… порівнює.

І від цієї думки всередині знову щось болісно стискається.

— Ні краплі не змінилася… тільки ще красивішою стала, — тихо каже Влад, проводячи кісточками пальців по моїх грудях. Дотик легкий, майже обережний, але від нього по шкірі розсипаються гарячі іскри.