Іноді історії починаються як казка.

З пригодами, новими світами, знайомством із героями. Ми звикаємо до них, починаємо їм довіряти, переживати за них… і здається, що попереду ще багато часу.

Але в якийсь момент казка закінчується.
І починається справжня гра на виживання.

Тому мені стало цікаво:

? Як ви ставитеся до попереджень про тригери в книгах?

— Чи потрібно писати їх на початку історії?
— Чи краще додавати перед окремими розділами?
— Чи взагалі не варто цього робити?

Бо здається, що попереду в цій історії… буде трохи темніше, ніж було досі.

Саме зараз я пишу розділи, де історія стає значно темнішою. Більше небезпеки, складних рішень, втрат і моментів, які можуть бути важкими для читачів.

З одного боку, це чесно по відношенню до читачів.
З іншого — інколи попередження може зруйнувати ефект несподіванки, який робить історію такою сильною.

І я замислилася над питанням:

Чи потрібно попереджати читачів про тригери в книзі?

Дехто пише на початку книги список можливих тригерів.
Дехто додає попередження перед окремими розділами.
А хтось вважає, що це може зіпсувати ефект несподіванки.

Тому мені дуже цікаво:

? Коли ви попереджаєте про тригери — на початку книги чи перед конкретним розділом?
? І як ви до цього ставитеся як читачі — вам важливо знати про це заздалегідь?

Бо здається, що моя історія якраз переходить у той момент, коли казка закінчується… і починається щось значно небезпечніше.