Дорогі автори та читачі ♥️ 

Вийшла нова глава роману " Капкан для метелика" під назвою "Світ не для тебе"

Уривок ✨ 

Лея обернулася. У холі стояв Джонатан.
Він був босоніж, у білому халаті, розстебнутому на грудях. Волосся розпатлане, але очі — ясні, абсолютно тверезі. Він не спав. Ніколи не спав, коли вона намагалася рухатися без його дозволу.
— Куди ти, люба? — голос був тихий, майже лагідний. Але в ньому зник той м’який, оксамитовий відтінок, яким він годував її рисом і шепотів «ти моя найкраща робота». Тепер це був просто звук. Рівний. Порожній.
Лея відступила назад, аж доки спиною не вперлася в двері.
— Я... просто хотіла подихати повітрям, — сказала вона. Голос тремтів, але дівчина намагалася тримати його рівним. — Мені стало важко дихати.
Джонатан повільно кивнув, ніби це було цілком логічне пояснення.
— Повітрям, — повторив він. — Зрозуміло.
Він зробив крок уперед. Лея інстинктивно підняла руки — ніби захищаючись. Він зупинився. Посміхнувся. Але це вже не була та усмішка, якою він дивився на свої картини.
— Знаєш, що найсмішніше? — сказав чоловік, опускаючи погляд на її босі ноги, на поділ сорочки, який вона все ще стискала в кулаках. — Я міг би зараз сказати тобі, що ти просто заплуталася. Що тобі наснився кошмар. Що ти йшла по воді, а не по підлозі. І ти б повірила. Бо ти завжди віриш, коли я кажу.
Він підійшов ще ближче. Тепер між ними залишалося менше метра.
— Але я втомився грати в турботу, Лея. Сьогодні втомився.
Джонатан простяг руку й торкнувся її підборіддя — не ніжно, а міцно, змушуючи підняти обличчя. Пальці були холодними.
— Ти думаєш, що можеш вийти? — запитав він тихо. — Просто так? Без мого дозволу? Після всього, що я для тебе зробив? Після того, як я прибирав за тобою кров, як годував тебе, як мив, як робив твою шкіру досконалою? Ти думаєш, що маєш право просто... піти?

Продовження читайте Тут ♥️