Іноді найважче — повернутися в місце, де залишилася пам’ять.
На горищі нашого будинку досі стоїть старий стіл.
На ньому лежать бабусині книги, трави, баночки зі старими настоями.
Наче вона просто вийшла на хвилину… і скоро повернеться.
Але деякі двері в житті зачиняються назавжди.

Ось маленький уривок із розділу:
— Давно я сюди не піднімалась, — сказала тихо.
Зробила паузу і додала вже чесніше:
— З того моменту, як бабуся померла.
Ден нічого не відповів. І це було правильно.
Я провела пальцями по краю столу. Дерево було гладке, тепле від часу, з подряпинами — тими самими, що з’явилися ще тоді, коли ми були меншими і все тут здавалось таємницею.
— Я не могла, — зізналась я. — Кожен раз, коли думала піднятись, здавалося, що вона зараз обернеться… скаже щось своє. Спокійне. Правильне.
Я ковтнула.
— Вона б зараз знала, що робити.
І саме на цьому горищі герої знаходять щось важливе.
Стару книгу.
І знак, який змінить усе.

✨️ Новий розділ вже готовий.

Читати тут: https://booknet.ua/book/nashchadki-maguri-kolo-stihi-b444070