Про час, якого постійно не вистачає...
Останнім часом усе частіше думаю, що 24 години в добі — це смішно мало.
Робота.
Дім.
Побут.
Щось приготувати.
Щось вирішити.
Не занедбати себе.
Знайти час на тренування.
І десь між цим усім — ще й писати.
Часу постійно не вистачає.
І якщо чесно, інколи здається, що життя перетворюється на нескінченне жонглювання обов’язками, де варто лише на мить розслабитися — і щось обов’язково летить на підлогу.
Але правда проста: ніхто не прийде і не подарує нам “зручний момент”.
Не буде ідеального дня, коли раптом з’являться сили, час і правильний настрій на все одразу.
Або ти робиш хоч щось сьогодні.
Або знову відкладаєш на потім.
Навіть пів години — це вже не нуль.
Навіть маленький крок — це вже рух.
Бо в якийсь момент стає очевидно:
тримати ритм важливіше, ніж чекати натхнення.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже правильні слова. Краще зробити хоч трохи, ніж чекати натхнення.
Я впевнений, що час йде швидше!
І я зараз не про захопленість чи очікування. Моему дитинстві, яке не так ще й давно було, ми грали з палицями, за відчуттям, годинами. А проходила усього лише 1-2. А зараз... Сів, ніс почухав - все, час спати!
Kassad, Так... вже третій місяць... м-да...
часу небагато, мої вірші народжуються навіть у громадському транспорті )
Куранда Валерія, Інколи здається, що добру половину життя ми й справді проводимо в громадському транспорті) Тож це навіть добре, коли натхнення їде поруч, а не чекає десь удома.
Рух -це життя! (Арістотель). І нічого не скажеш проти істини))
Вікторія Берлі, Так, і, мабуть, саме це найважче — не просто рухатися, а знайти свій ритм і не зламатися в чужому)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати