Психоз

 Несподіваний гість з’явився одного з тих сірих ранків. Люда якраз в напівзабутті обіймала сходи вівтаря. Він легко проліз крізь вузький тунель і випростався.

— Людо?

   Дівчина здригнулася всім тілом й підняла голову. Хлопець аж відсахнувся, побачивши її бліде з впалими щоками лице та вирячені очі. Він підбіг до неї, допоміг підвестися. 

— Люба моя, що з тобою?

   Та раптом широко всміхнулася й кинулася Богдану в обійми:

— Богданчику! Ти прийшов до мене! Я така нещасна... Врятуй мене, Богданчику!..

   Проте наступної миті, немов би отямившись, відпустила юнака і зробила крок назад.   

— Чого прийшов?

— До тебе.

— Лишив жінку саму вдома, як то так?

   Богдан промовчав.

— Вона ж сваритиме тебе, Бодику. Лаятиме свого вірного цуцика… Ти ж в неї на короткому поводку бігаєш, то як ж так сталося, що вона послабила хватку? — голос Люди став солодко-егоїстичним.

Запрошую долучитися до соцмереж Інстаграм, Тік Ток, Фейсбук та до Телеграм-каналу, де ви знайдете більше візуалу, відео та обговорень.