Я займаюся письменницькою творчістю вже достатньо давно. Ще в дитинстві намагалася писати в зошиті якісь казочки. Натрапила на одну з них кілька років тому і була здивована, бо зовсім забула про ці свої спроби. Це була якась казка про червоноволосого принца, принцесу і злу відьму. Але сюжету вже й не згадаю. Після цього в період своїх років 13-14 я активно писала, такі популярні тоді, фанфіки в жанрі оріджинал. Бо ніколи не любила брати вже вигадані кимось світи та героїв. А далі були кілька мініатюр, оповідання та ✩збірка віршів✩. І ось нещодавно я завершила перший повноцінний містичний роман для підлітків. Я закінчила його писати в свої 20, а почала коли мені щойно виповнилося 18. 

   «Опівнічник. Ті, що породжують темряву» ♥︎ – це історія в якій відбився доволі тривалий депресивний період мого життя. Але ця книга справді вже була серйозною для мене. Тут я намагалася закладати глибокий психологічний підсенс, а не лише розважальний сюжет. Досліджувала психологію людських травм і самотності, тієї темряви, що живе в кожному з нас, навіть, якщо ми її не помічаємо. І коли історія ця завершилася я вже була зовсім не тією людиною яка починала писати її перші рядки. Зараз я працюю над кількома новими історіями. Як от ⛅«Під одним небом»⛅ – де окрім зовнішньої романтики і «легкості» намагаюся дослідити розбиті серця, депресію, гомофобію та соціальне і самонеприйняття, а також багато іншого з чим ми стикаємося в своїх життях. 

   Проте, пишучи так багато я ніколи не думала, нащо я це роблю. Для чого і чому я пишу, якщо навіть не женуся за прочитаннями чи комерцією?  І ось сидячи сьогодні під сонцем на своєму подвір'ї та слухаючи спів птахів я раптом подумала, що люблю життя. Ви запитаєте: «Як це пов'язано?». А це і є головна причина) Для мене в кожній історії головне почуття. Тож так, я пишу, бо люблю життя, яке викликає у мене стільки почуттів. Навіть коли це біль. І хочу закарбувати кожне з них на сторінках мережі чи паперу. Кожну мить запам'ятати такою якою я її бачу і на вічно затримати у світі. Бо наші тексти житимуть ще довго після нас. ✉

   А для чого пишете ви? Що змушує вас тримати в руках ручку чи клавіатуру і продовжувати ділитися своїми думками?✏️