Іноді найстрашніше — це не темний ліс і не чудовисько в тіні. Найстрашніше — це момент, коли ти більше не впевнений, що реальність взагалі існує.

У новій главі "Усіх граней самобичування" Аліса досі у будинку Рози та Рудольфа. Здавалося б — безпечне місце. Люди, які її врятували. Дах над головою.Але пам’ять поводиться дуже дивно. Голова розколюється від уривків спогадів. А в кутку кімнати стоїть хтось, кого не бачить ніхто, окрім неї.

І головне питання цієї глави дуже просте: це галюцинація… чи спогад?

«Він дивиться…
Він чекає… чекає, коли я знову втрачу обачність… коли я закрию очі…»