Та ніч в покинутій оселі багато чого змінила – і не лише в їхніх з Келем стосунках.

Тіло темної ельфійки раптом згадало, що воно нівроку чутлииве і може отримувати, при певних обставинах, неабияку насолоду. І тепер з неймовірною наполегливістю про це своїй власниці нагадувало. Постійно й регулярно.

І це було нестерпно. Ельмірена звикла, що завжди може себе контролювати, але тепер… обставини змінились.

Здавалось би, в чому проблема – піти “прогулятись” до найближчого лісочку… Перед цим, звісно, впевнившись, що навколо безпечно.

Але ж обіцяла йому, що наступного разу все буде так, як прийнято в темних. По-особливому. Обіцяла… гм, “дослідження”.

А для цього потрібні умови. Потрібен який-не-який комфорт. Явно не на травичці під деревом таке робити…

(зображення клікабельне)

✍ Сьогодні розділ коротенький... та все ж змістовний. Сподіваюсь ;)

А кому цікаво, коли, як і з чого все починалось - перша частина осьде: